Tilbake Til Start - Evig Poesi, Camara

Åpner ett øye rett før alarmen våkner

Jeg kunnet sove mer, men e’kke som om verden stopper

Et par push-ups dytter søvnen ut av kroppen

Tar en dusj, og pusser tenna, ny bokser, nye sokker

Pleide å komme hjem fra byen, klokka halv tre om morran

Nå står jeg opp med sola, opp med rette bein foran

Sier 'god morgen, Oslo'

Eller skal vi si 'god morgen, Sodoma'?

Lommebok, nøkkel I beina, opp I skoa

Oslo er en sliten jente som har fått smaken på Cola

Ser fin ut på avstand, men nesa renner det blod av

Og kidsa gjør som (?) sperrer øya opp mot sola

Ingen veit sitt eget beste her, for knærne treffer jorda

Det er klart det er grenser for hva motherfuckers kan godta

Har gravd meg ned som Bin Laden ved Tora Bora

En rabbiner I en Tora, eldre dotter I en kobra

Men ingenting varer evig, bare spør Keem og Roma

Prøver å produsere

Søker etter systemer

Så drømmer og reflekterer

Føtta mine masjerer

Følger meg mellom stedet

Gjør at jeg navigerer mellom bølgeslag og gener

Studerer karakterer I mengdene jeg passerer

Søker noe unikt, men alt jeg ser det reflekterer

Følelser forgrener seg I ørsmå problemer

Så jeg meg på å leve

Tar noen skritt, balanserer

Jeg lever bare I dag, og ingen veit når jeg drar

Vi’kke gi bort det jeg har, og venter på det som var

Jeg lever bare I dag, og ingen veit når jeg drar

Vi’kke tilbake til start, og venter på det som var

Jeg lever bare I dag, og ingen veit når jeg drar

Vi’kke tilbake til start, og venter på det som var

Jeg pleide å lengte etter evigheten

På evige leten etter den evige freden

Som jeg husker så godt, men ikke har kjent på evigheter

Det tok litt tid å forstå at den ikke eksisterer

Jeg fokuserer på å puste inn nåtid

Pushe av fremtid, og blende av fortid

Har begynt å venne meg til å leve et kort liv

For uten vinter’n hadde våren vært så kjip

Vil ha beina på jorda før jeg letter

Vil holder hodet kaldt, før orda rører mine lepper

Følger ikke lenger etter de som følger etter

Og forføger sine følelse istede for å føle etter

Skal jeg grine eller smile av det jeg ser

Eller skrive det stille ned og la det hvile I fred

La det spire og bli en ide som vi kan dele I sammen

Vi er likere enn det vi vet, det er derfor livet er en klisje

Jeg prøver å formulere

Setninger I systemet som gleder og inspirerer

Hjernen min leviterer, forestiller meg steder

Sjela mi er fanga mellom ideer og gener

Hvor mange jeg passerer er klare over at de lever?

At vi er det som er igjen av fortias imperier

For mange scorer gleden av hvor vi egentlig strever

Jeg øver på å leve til den dagen jeg klipperer

Відкриває одне око перед тим, як дзвонить будильник

Я міг спати більше, але не так, ніби світ зупинився

Пара віджимань витісняють сон з тіла

Приймає душ, і чистить зуби, нові банки, нові шкарпетки

Приїжджав з міста о пів на четверту ранку

Тепер я встаю разом із сонцем, з прямими ногами попереду

Кажуть "доброго ранку, Осло"

Або скажемо «доброго ранку, Содоме»?

Гаманець, ключ у ногах, у черевику

Осло — втомлена дівчина, яка полюбила кока-колу

Здалеку виглядає гарно, але з носа тече кров

І kidsa діє як (?) блокуючи острів від сонця

Тут ніхто не знає себе краще, бо коліна вдаряються об землю

Зрозуміло, що є межі того, що можуть прийняти лохи

Поховав себе, як Бен Ладена в Тора-Бора

Рабин в Торі, старша донька в кобрі

Але ніщо не вічне, просто запитайте Кіма та Рому

Намагається виробляти

Пошук систем

Так мріяти та роздумувати

Мій масаж ніг

Слідуйте за мною між місцями

Змушує мене орієнтуватися між хвилями та роздратуваннями

Вивчаю оцінки в кількості, яку я проходжу

Шукаю щось унікальне, але все, що я бачу, відображає це

Емоції розгалужуються на крихітні проблеми

Я бачив себе живим

Робить кілька кроків, балансує

Я живу тільки СЬОГОДНІ, і ніхто не знає, коли я піду

Ми не віддамо те, що маю, і чекаємо того, що було

Я живу тільки СЬОГОДНІ, і ніхто не знає, коли я піду

Повертаємося на круги своя, чекаємо того, що було

Я живу тільки СЬОГОДНІ, і ніхто не знає, коли я піду

Повертаємося на круги своя, чекаємо того, що було

Раніше я прагнув вічності

У вічних пошуках вічного спокою

Який я так добре пам’ятаю, але не знав цілий вік

Знадобився деякий час, щоб зрозуміти, що його не існує

Я зосереджуюсь на диханні в сьогоденні

Поштовх майбутнього та блиск минулого

Почали звикати до короткого життя

Бо без зими весна була б така погана

Я хочу, щоб мої ноги були на землі, перш ніж я злетів

Буду зберігати холодну голову, перш ніж слова торкнуться моїх губ

Більше не підписаний на тих, хто підписався

І посилює їхні почуття замість того, щоб переслідувати їх

Мені сміятися чи посміхатися тому, що я бачу

Або запишіть це тихо і дайте йому спочити з миром

Нехай це проросте і стане ідеєю, якою ми зможемо поділитися разом

Ми більше схожі, ніж ми знаємо, тому життя - це кліше

Я намагаюся сформулювати

Речення в системі, які радують і надихають

Мій мозок левітує, уявляючи місця

Моя душа затиснута між ідеями та генами

Скільки людей, повз яких я проходжу, знають, що вони живі?

Що ми те, що залишилося від імперій сорокових

Для багатьох ми справді прагнемо отримати радість від забитих голів

Я вправляюся жити до того дня, коли косжу