Funkeln - ERRDEKA, Oliver Gottwald

Was wird die Welt von dir erwarten?

Stand auf deinem Hausaufgabenheft

Wie lang hat man Zeit zu verschlafen?

Und wann muss man raus aus seinem Nest?

Wie oft schon gezögert mit dem Starten?

Und wünschte man wär' besser mal gerannt

Doch ist nach halber Strecke außer Atem

Oder mit dem Schädel voll gegen die Wand

Ich hab es satt mich selbst zu fragen wer ich irgendwann mal bin

Wenn ich nicht anfang' jetzt zu sein komm ich eh niemals dort hin

Auf der Suche nach dem Sinn ging ich immer nur im Kreis

Reicht zum glücklich sein ein Kind oder ein Friedensnobelpreis

Gibt es Liebe wie im Film ich fühl' mich wie Mr. Smith

Meine Frau hat Waffen doch ich krieg' sie niemals zu Gesicht

Bin andauernd nur im Studio schreibe Texte um mein Leben

Denn die andern' reden nurnoch von ihren Bausparverträgen

Über uns der Himmel unter uns das Meer

Wir laufen ständig in Illusionen hinterher

Und sie nirgendwo gefunden

Nicht nach hunderttausend Stunden

Über uns die Sonne unter uns der Mond

Und wir machen einfach weiter wie gewohnt

Doch am Ende wird es dunkel

Sterne sterben, Sterne funkeln

Ich will mein' Kids was hinterlassen mehr als Retro Platten eingestaubte

Anziehsachen und ein Sparbuch zum verprassen

Nein ein echtes Geschenk, etwas das sie richtig lenkt, strahlen lässt zum

Firmament

Jeden Tag im schicken Hemd oder im verblassten Shirt muss ich hinters'

Rednerpult damit man meine Stimme hört oder reicht ein altes Mic und ne

Kleiderschrank Kabine

Brauch ich wirklich Glück und Liebe wenn ich richtig gut verdiene?

Über uns der Himmel unter uns das Meer

Wir laufen ständig in Illusionen hinterher

Und sie nirgendwo gefunden

Nicht nach hunderttausend Stunden

Über uns die Sonne unter uns der Mond

Und wir machen einfach weiter wie gewohnt

Doch am Ende wird es dunkel

Sterne sterben, Sterne funkeln

Gibt es ne Formel für das Leben?

Nach Normen streben oder sich entgegen aller Regeln bewegen Und das tun was

ein' befreit von all dem Druck was uns aufbaun' Sollte macht uns nur kaputt

Dann nehm ich nen großen Schluck mit meinen Freunden aus der Flasche um zu

feiern das wir hier sind und wir jeden Tag erwachen

Was wir tun könn' wir nicht lassen doch wir fahren damit gut

Zeit vergeht so wie im Flug.

Wie schnell wird Asche aus der Glut?

Wir kriegn' eh niemals genug lass uns schätzen was wir haben

Ein Hoch auf unsre' Macken, Makel und auf alte Narben, auf Werte Die wir waren

und auf Laster die wir tragen, denn wenn wir einmal Alt sind wird uns keiner

danach fragen

Haben immernoch das sagen wolln' sie uns kontrolliern' willst du Autos

repariern' ey dann scheiß halt auf Studieren

Lasst uns alles ausprobiern' wir sind frei und haben' noch Zeit

Und dann gehn' wir mit nem Grinsen in die Dunkelheit hinein

Über uns der Himmel unter uns das Meer

Wir laufen ständig in Illusionen hinterher

Und sie nirgendwo gefunden

Nicht nach hunderttausend Stunden

Über uns die Sonne unter uns der Mond

Und wir machen einfach weiter wie gewohnt

Doch am Ende wird es dunkel

Sterne sterben, Sterne funkeln

Чого від вас очікує світ?

Це у вашому зошиті

Скільки вам доведеться проспати?

А коли ти маєш вибратися зі свого гнізда?

Як часто ви вагалися перед початком?

І бажаю тобі краще бігти

Але напівзадиханий

Або головою до стіни

Я втомився запитувати себе, ким я буду одного дня

Якщо я не почну бути зараз, я ніколи не досягну цього

У пошуках сенсу я завжди ходив по колу

Для щастя достатньо дитини або Нобелівської премії миру

Чи є любов, як у фільмі Я відчуваю себе містером Смітом

У моєї дружини є зброя, але я її ніколи не бачу

Я завжди в студії, пишу тексти для свого життя

Тому що інші говорять лише про свої домовленості

Над нами небо, під нами море

Ми постійно ганяємося за ілюзіями

І ніде не знайшли

Не через сто тисяч годин

Над нами сонце, під нами місяць

І ми просто продовжуємо, як зазвичай

Але зрештою темніє

Зірки вмирають, зорі мерехтять

Я хочу, щоб мої діти залишили по собі щось більше, ніж запилені ретро-платівки

Одяг і ощадкнижку розтринькати

Ні, справжній подарунок, те, що направляє вас, дозволяє вам сяяти

твердь

Щодня в шикарній сорочці або в вицвілій сорочці я мушу

Пюпітр, щоб ви могли почути мій голос, або старий мікрофон і не

гардеробна кабіна

Невже мені потрібна удача і любов, якщо я дійсно добре заробляю?

Над нами небо, під нами море

Ми постійно ганяємося за ілюзіями

І ніде не знайшли

Не через сто тисяч годин

Над нами сонце, під нами місяць

І ми просто продовжуємо, як зазвичай

Але зрештою темніє

Зірки вмирають, зорі мерехтять

Чи існує формула життя?

Прагнення до норм або рух проти всіх правил І щось робити

«звільнення від усього тиску, який повинен нас зміцнювати», лише ламає нас

Потім я роблю великий ковток з друзями з пляшки, щоб набрати вагу

святкувати, що ми тут і щодня прокидаємось

Ми не можемо перестати робити те, що ми робимо, але у нас це добре

Час летить, як в польоті.

Як швидко вуглинка перетворюється на попіл?

Нам ніколи не вистачає, давайте цінувати те, що маємо

Вітання нашим дивацтвам, плямам і старим шрамам, цінностям, якими ми були

і на пороках, які ми несемо, бо як тільки ми постаріємо, ніхто не стане

просити про це

Все ще кажуть, що вони хочуть контролювати нас, ви хочете машини?

виправ це, ей, тоді до біса навчання

Давайте спробуємо все, ми вільні і ще маємо час

А потім ми з усмішкою йдемо в темряву

Над нами небо, під нами море

Ми постійно ганяємося за ілюзіями

І ніде не знайшли

Не через сто тисяч годин

Над нами сонце, під нами місяць

І ми просто продовжуємо, як зазвичай

Але зрештою темніє

Зірки вмирають, зорі мерехтять