Just For You - Ernesto Cortázar

Есть ты и я, как будто два крыла.

«Скучаю по тебе» — приносит ветер.

А я смотрю в окно: «Нет, не спала,

Я думала о нас с тобой на свете».

И, подставляя ветру сердца суть,

Чтоб остудил ее прохладой нежной,

Смотрю на волны, слышу: «Не забудь

О нас с тобой.

Прошу, останься прежней».

Мои глаза глядят за горизонт,

Я мыслью уношусь к тебе за море.

Вот дождик льет, а мне не нужен зонт,

Я выше туч, где солнце, на просторе!

Моя постель пуста, смотрю в окно.

Горит свеча, горит, не догорая.

Вот мысль, как кисть, шагнет на полотно

Картиной не достроенного рая.

Ах, только сон, где можно все посметь:

И встреч тепло, и губ прикосновенье,

И ощутить ладонью прядей медь,

И получить в любви благословенье!

И бегать, словно дети, у волны,

И целоваться на виду без страха,

Не опасаясь сплетен и молвы,

Быть в ласковых руках малышкой-птахой!

Горит свеча, и ландышей букет

Напоминает о весне идущей.

Я грежу наяву, и теплый свет

Мечты реальность оттеняет пуще.

Горит свеча, пока не сожжена,

В том пламени сойдутся наши губы.

Вот снова морем станет тишина,

И снова мы с тобой друг друга любим…

А утром все же победитель-сон

Мной завладеет, унеся далеко,

Где станет много шире горизонт,

И где не будет сердцу одиноко.

Когда проснусь, обнимет, не таясь,

Реальности дневной скупая проза,

Под ней почти утраченная связь

С мечтой, но на краю постели — роза…

Лиана Яблокова 12.03.2011.

Є ти і я, наче два крила.

«Сумую за тобою» — приносить вітер.

А я дивлюся у вікно: «Ні, не спала,

Я думала про нас із тобою на світлі».

І, підставляючи вітру серця суть,

Щоб остудив її прохолодою ніжною,

Дивлюся на хвилі, чую: «Не забудь

Про нас з тобою.

Прошу, залишись колишньою».

Мої очі дивляться за горизонт,

Я думкою несуся до тебе за море.

Ось дощ ллє, а мені не потрібна парасолька,

Я вище хмар, де сонце, на просторі!

Моє ліжко порожнє, дивлюся у вікно.

Горить свічка, горить, не догоряючи.

Ось думка, як кисть, зробить крок на полотно

Картиною недобудованого раю.

Ах, тільки сон, де можна все посміти:

І зустріч тепло, і губ дотик,

І відчути долонею пасм мідь,

І отримати в любові благословення!

І бігати, немов діти, у хвилі,

І цілуватися на виду без страху,

Не побоюючись пліток і помов,

Бути в ласкових руках дитиною!

Горить свічка, і конвалії букет

Нагадує про весну.

Я грію наяву, і тепле світло

Мрії реальність відтіняє більше.

Горить свічка, доки не спалена,

Тому полум'я зійдуться наші губи.

Ось знову морем стане тиша,

І знову ми з тобою один одного любимо…

А вранці все ж переможець-сон

Мною заволодіє, несучи далеко,

Де стане набагато ширше горизонт,

І де не буде серцю самотньо.

Коли прокинуся, обійме, не ховаючись,

Реальності денний скупа проза,

Під нею майже втрачений зв'язок

З мрією, але на краю ліжка — троянда...

Ліана Яблокова 12.03.2011.