Whitacre: The Stolen Child - Eric Whitacre, Eric Whitacre Singers

Where dips the rocky highland

Of Sleuth Wood in the lake,

There lies a leafy island

Where flapping herons wake

The drowsy water rats;

There we’ve hid our faery vats,

Full of berrys

And of reddest stolen cherries.

Come away, O human child!

To the waters and the wild

With a faery, hand in hand,

For the world’s more full of weeping than you can understand.

Where the wave of moonlight glosses

The dim gray sands with light,

Far off by furthest Rosses

We foot it all the night,

Weaving olden dances

Mingling hands and mingling glances

Till the moon has taken flight;

To and fro we leap

And chase the frothy bubbles,

While the world is full of troubles

And anxious in its sleep.

Come away, O human child!

To the waters and the wild

With a faery, hand in hand,

For the world’s more full of weeping than you can understand.

Where the wandering water gushes

From the hills above Glen-Car,

In pools among the rushes

That scare could bathe a star,

We seek for slumbering trout

And whispering in their ears

Give them unquiet dreams;

Leaning softly out

From ferns that drop their tears

Over the young streams.

Come away, O human child!

To the waters and the wild

With a faery, hand in hand,

For the world’s more full of weeping than you can understand.

Away with us he’s going,

The solemn-eyed:

He’ll hear no more the lowing

Of the calves on the warm hillside

Or the kettle on the hob

Sing peace into his breast,

Or see the brown mice bob

Round and round the oatmeal chest.

For he comes, the human child,

To the waters and the wild

With a faery, hand in hand,

For the world’s more full of weeping than he can understand.

William Butler Yeats, 1865−1939

Де опускається скелясте нагір'я

З лісу-слідувача в озері,

Там лежить листяний острів

Де прокидаються чаплі, що плескають

Сонливі водяні щури;

Там ми сховали наші казкові чани,

Повний ягід

І з найчервоніших вкрадених вишень.

Відійди, дитя людське!

До вод і дикої природи

З феєю, рука об руку,

Бо світ сповнений плачу більше, ніж ви можете зрозуміти.

Де сяє хвиля місячного світла

Тьмяні сірі піски зі світлом,

Далеко від найдальшого Росса

Ми в ньому всю ніч,

Плетіння старовинних танців

Змішані руки і змішані погляди

Поки місяць не полетить;

Ми стрибаємо туди-сюди

І ганятися за пінистими бульбашками,

Поки світ сповнений неприємностей

І тривожний у сні.

Відійди, дитя людське!

До вод і дикої природи

З феєю, рука об руку,

Бо світ сповнений плачу більше, ніж ви можете зрозуміти.

Там, де блукає вода

З пагорбів над Глен-Кар,

У басейнах серед гомілки

Цей страх міг би купати зірку,

Ми шукаємо сплячу форель

І шепочуть їм на вуха

Подаруй їм неспокійні сни;

М’яко висунувшись

Від папороті, що пускає сльози

Над молодими струмками.

Відійди, дитя людське!

До вод і дикої природи

З феєю, рука об руку,

Бо світ сповнений плачу більше, ніж ви можете зрозуміти.

Геть з нами він йде,

Урочисті очі:

Він більше не почує гукання

Телят на теплому схилі пагорба

Або чайник на плиті

Заспівай мир у його груди,

Або подивіться на коричневих мишей

Округляйте вівсяну скриню.

Бо він приходить, людська дитина,

До вод і дикої природи

З феєю, рука об руку,

Бо світ сповнений плачу більше, ніж він може зрозуміти.

Вільям Батлер Єтс, 1865−1939