Депрессия - Эпитафия

День дождливый, и в доме темно.

Пробирает от холода дрожь.

Все до капли допито вино

И вокруг беспросветная ложь

Бесполезно кого-то винить,

Не избавиться мне от тоски.

Разорвалась последняя нить.

Боль как обруч давила виски.

Припев:

Заметет снегом вьюга

И меня может нет.

Так зачем же по кругу

Мне бежать столько лет?

Нет ни цели, ни смысла,

Ничего больше нет.

Годы, месяцы, числа.

Нескончаемый бред…

И меня может нет…

Бесконечностью тянется день,

Равнодушно молчит телефон,

И на шторе усталая тень

Погружается в сумрачный сон…

Припев.

И меня может нет…

И меня может нет…

День дощовий, і в будинку темно.

Пробирає від холоду тремтіння.

Всі до краплі допито вино

І навколо безпросвітна брехня

Марно когось звинувачувати,

Не позбутися мені туги.

Розірвалася остання нитка.

Біль як обруч давив віскі.

Приспів:

Помітить снігом завірюха

І мене може ні.

Так навіщо ж по кругу

Мені тікати стільки років?

Немає ні мети, ні смислу,

Нічого більше нема.

Роки, місяці, числа.

Нескінченна маячня…

І мене може ні…

Нескінченністю тягнеться день,

Байдуже мовчить телефон,

І на шторі втомлена тінь

Занурюється в похмурий сон.

Приспів.

І мене може ні…

І мене може ні…