The World Without Us - Entheos

Patience,

All things will come to an end in due time.

No need to hurry on,

And let the future slip away, carelessly.

As if, in passing suns, we hadn’t learned anything-

Do you remember the days we spent dreaming?

As the stars above us fall from the sky,

And the void surrounds us-

The end and beginning intertwine,

In an unparalleled descent.

We sleep easy, all in due time.

There are times when,

When the words seem so close to me,

To act upon what I cannot speak-

Color quickly running inward, we align.

Together in vision and in time.

Do I possess the ability to wander on?

To take control?

To exist, once and for all,

Against the weight of my own reflection?

All that I had ever wanted

Was to belong to something greater than

What I had ever envisioned

I have been granted the dream,

But will I ever find the courage?

In an unparalleled descent,

We sleep easy all in due time-

And I will face the dark with my mind open,

Ears to the ground-

One with every passing moment.

All that I had ever wanted

Was to belong to something greater than

What I had ever envisioned

I have been granted the dream,

But will I ever find the courage?

терпіння,

Усе прийде кінець у свій час.

Не потрібно поспішати,

І нехай майбутнє вислизає, безтурботно.

Ніби в прохідних сонечках ми нічого не навчилися,

Ви пам’ятаєте дні, коли ми провели у снах?

Коли зірки над нами падають з неба,

І порожнеча оточує нас -

Кінець і початок переплітаються,

У неперевершенному спуску.

Ми спимо спокійно, все своєчасно.

Бувають випадки, коли,

Коли слова здаються мені такими близькими,

Діяти відповідно до того, що я не можу говорити,

Колір швидко втікає всередину, ми вирівнюємо.

Разом у баченні та часі.

Чи маю я здатність блукати?

Щоб взяти контроль?

Щоб існувати раз і назавжди,

На вагу мого власного відображення?

Все, що я коли хотів

Мав належати до чогось більшого, ніж

Те, що я колись уявляв

Мені дарована мрія,

Але чи знайду я колись сміливість?

У неперевершенному спуску,

Ми спимо спокійно вчасно —

І я зустріну темряву з відкритим розумом,

Вуха до землі-

Один з кожною миттю.

Все, що я коли хотів

Мав належати до чогось більшого, ніж

Те, що я колись уявляв

Мені дарована мрія,

Але чи знайду я колись сміливість?