Constellations - Enter Shikari

Packing the last few shirts into a bloated suitcase

Last glimpse of comfort and the ticking clock face

I swear those hands move faster everyday

I’m more confused than ever but I don’t beg or pray

'Cause the sparkling light from the morning sun

Is all we should need to feel one

I reach the station with just minutes to spare

Glance at my watch, time’s going faster these days, I swear

Eyes focus up now to the train timetable board

There’s only two platforms to be explored

And it’s then that I admit it to myself

That I am lost, so lost, but you’re the constellations that guide me

There’s a train at twelve, destination «Disaster»

It’s running on time as time runs faster

On platform two, it’s destination «Sustainability»

It’s delayed though, it was supposed to arrive at 11:50

Platform one, it says «Stand behind the yellow line»

(That I am lost, so lost, but you’re the constellations)

But I sit on the platform edge and just gaze at the time

(That guide me)

My mind wanders back to our oblivious existence

I’m all choked up now with the threat of distance

As the train bound for «Disaster"chokes up to the station

I don’t board it 'cause I decide that it’s the wrong destination

But the train bound for «Sustainability"is nowhere to be seen

And I’m lost, so lost

Where are the constellations that guide me?

And then I realize that

We need to use our own two feet to walk these tracks

And we have to squad up and we have to watch each other’s backs

With forgiveness as our torch, and imagination our sword

We’ll untie the ropes of hate and slash open the minds of the bored

And we’ll start a world so equal and free

Every inch of this Earth is yours, all the land and all the sea

Imagine no restrictions, but the climate and the weather

Then we can explore space together forever

(And I am lost, so lost, you are the constellations)

Пакування останніх кількох сорочок у роздуту валізу

Останній проблиск комфорту та цокаючий циферблат

Клянуся, ці руки рухаються швидше з кожним днем

Я збентежений більше, ніж будь-коли, але я не благаю й не молюся

Тому що блискуче світло ранкового сонця

Це все, що нам потрібно, щоб відчути себе єдиними

Я доїжджаю до станції за лічені хвилини

Поглянь на мій годинник, клянусь, у ці дні час йде швидше

Тепер очі зосереджені на табло з розкладом поїздів

Є лише дві платформи, які потрібно дослідити

І саме тоді я зізнаюся в цьому собі

Що я загубився, так загубився, але ви сузір’я, які ведуть мене

Йде потяг о дванадцятій, пункт призначення «Катастрофа»

Він працює вчасно, оскільки час біжить швидше

На другій платформі це напрямок «Сталість»

Він затримується, він мав прибути об 11:50

Перон перший, на ньому написано «Стань за жовту лінію»

(Що я загубився, так загубився, але ви сузір’я)

Але я сиджу на краю платформи і дивлюся на час

(Це веде мене)

Мій розум блукає назад до нашого забутого існування

Я весь забитий тепер загрозою відстані

Як потяг, що прямує на «Лихо», задихається до станції

Я не сідаю на нього, тому що вирішив, що це неправильний пункт призначення

Але поїзда, що прямує до «Сталого розвитку», ніде не видно

І я заблукав, так загубився

Де ті сузір’я, що ведуть мене?

І тоді я це усвідомлюю

Нам потрібно використовувати наші власні ноги, щоб пройти цими стежками

І ми повинні згуртуватися і ми повинні берегти один одного

З прощенням як нашим смолоскипом, а уявою – як мечем

Ми розв’яжемо мотузки ненависті та відкриємо розуми нудьгуючих

І ми почнемо світ таким рівним і вільним

Кожен дюйм цієї Землі ваш, уся земля і все море

Уявіть собі не обмеження, а клімат і погоду

Тоді ми зможемо вічно досліджувати космос разом

(А я загубився, так загубився, ви сузір’я)