Ascension - Enslaved

Staring across the void, seeing eye to eye in folded space

I see you with the colours and frenzy of the sacred rooms

We’ve met in those dreams;

ice blue water ran towards the green sky

The gods spoke to us in their infancy

Suns waiting for us to smitten them with the flames of our disease

And we did so laughing, giving birth to sunrises in our wake

Never in need of sleep, nor in need of truth

I would never have stayed in this darkness, and we would ascend

The taste of ash, no stars above — No green grass below

The last words set ablaze as we saw the inner imagery

How it all came alive when we no longer reached for it

How it all rose and overwhelmed the speechless (us)

In this house without words we came to be one

In these books without text we found the way

A path along a faded memory, without the fear of finding home

We would never have stayed

We would never have stayed

We would never have stayed in this darkness

We would never have stayed

We would ascend

Дивлячись через порожнечу, дивлячись очі в очі в складеному просторі

Я бачу вас із барвами та шаленством священних кімнат

Ми зустрілися в цих снах;

крижана блакитна вода бігла до зеленого неба

Боги розмовляли з нами в дитинстві

Сонце, що чекають, щоб ми вразили їх полум’ям нашої хвороби

І ми робили це сміючись, народжуючи схід сонця за нашим слідом

Ніколи не потребує сну, ані не потребує правди

Я б ніколи не залишився в цій темряві, і ми б піднялися

Смак попелу, без зірок угорі — Ні зеленої трави внизу

Останні слова спалахнули, коли ми бачили внутрішні образи

Як все це ожило, коли ми більше не тягнулися до цього

Як усе це піднялося й переповнило безмовних (нас)

У цьому домі без слів ми стали одним цілим

У цих книгах без тексту ми знайшли шлях

Шлях уздовж зів’ялої пам’яті без страху знайти дім

Ми б ніколи не залишилися

Ми б ніколи не залишилися

Ми б ніколи не залишилися в цій темряві

Ми б ніколи не залишилися

Ми б піднялися