Ностальгия - emptystare, Ken Park, botanichesky sad

От одной лишь мысли, что

Мне не хватит сил на то

Чтобы все на кон поставить

Я так хотел в себе все это удержать

И я меняю в памяти фрагменты

Проживая заново

Свой самый лучший год

Ностальгия меня поглощает,

Но я понимаю

Что не вернешь и силой то

Что ушло навсегда

Ностальгия меня поглощает,

Но я понимаю

Что не вернешь и силой то

Что ушло навсегда

Флешбэк

Как я стою у озера и вижу

Отражение себя в воде

Подняв глаза, осознаю

Что этот парк

Однажды был таким же молодым как я

Подняв глаза, осознаю

Что этот парк

Однажды был таким же молодым как я

(Меня бросает в жар)

Ностальгия меня поглощает,

Но я понимаю

Что не вернешь и силой то

Что ушло навсегда

Ностальгия меня поглощает,

Но я понимаю

Что не вернешь и силой то

Что ушло навсегда

(Ностальгия меня поглощает,

Но я понимаю

Что не вернешь и силой то

Что ушло навсегда)

(Ностальгия меня поглощает,

Но я понимаю

Что не вернешь и силой то

Что ушло навсегда)

(эй, слышишь гудки)

Это звонок из прошлого

Не подходи, захлопни дверь

(захлопни дверь)

Уже не важно теперь

Уже не важно теперь

Как ты бы смог ответить

И на что повлиять

Ведь не так-то просто

В неизвестности собрать волю в кулак

(Ты никогда не знаешь, к чему может привести

Ты никогда не знаешь, к чему может привести

Ты никогда не знаешь, к чему может привести

Ты никогда не знаешь, к чему может привести)

Выбор, что ты делаешь изо дня в день,

А время сыпется песком

Перед глазами снова озеро

И эта рябь с моими мыслями несется в унисон

(Ностальгия меня поглощает меня)

Эй слышишь гудки

Это звонок из прошлого

Не подходи, захлопни дверь

Уже не важно теперь

(Уже не важно теперь)

Від однієї лише думки, що

Мені не вистачить сил на те

Щоб усе на кін поставити

Я так хотів у собі все це втримати

І я міняю в пам'яті фрагменти

Проживаючи заново

Свій найкращий рік

Ностальгія мене поглинає,

Але я розумію

Що не повернеш і силою те

Що пішло назавжди

Ностальгія мене поглинає,

Але я розумію

Що не повернеш і силою те

Що пішло назавжди

Флешбек

Як я стою біля озера і бачу

Відображення себе у воді

Піднявши очі, усвідомлюю

Що цей парк

Якось був таким молодим як я

Піднявши очі, усвідомлюю

Що цей парк

Якось був таким молодим як я

(Мене кидає у жар)

Ностальгія мене поглинає,

Але я розумію

Що не повернеш і силою те

Що пішло назавжди

Ностальгія мене поглинає,

Але я розумію

Що не повернеш і силою те

Що пішло назавжди

(Ностальгія мене поглинає,

Але я розумію

Що не повернеш і силою те

Що пішло назавжди)

(Ностальгія мене поглинає,

Але я розумію

Що не повернеш і силою те

Що пішло назавжди)

(Гей, чуєш гудки)

Це дзвінок із минулого

Не підходь, зачини двері

(зачини двері)

Вже не важливо тепер

Вже не важливо тепер

Як ти би зміг відповісти

І на що вплинути

Адже не так просто

У невідомості зібрати волю в кулак

(Ти ніколи не знаєш, до чого може привести

Ти ніколи не знаєш, до чого може привести

Ти ніколи не знаєш, до чого може привести

Ти ніколи не знаєш, до чого може привести)

Вибір, що ти робиш день у день,

А час сипеться піском

Перед очима знову озеро

І ця бриж з моїми думками мчить в унісон

(Ностальгія мене поглинає мене)

Ей чуєш гудки

Це дзвінок із минулого

Не підходь, зачини двері

Вже не важливо тепер

(Вже не важливо зараз)