Wie immer - EMMA6

Januar — ein neues Jahr.

Beim Start gepennt — schon ist Februar.

Auch März und April, fragen nicht, ob ich will.

Die Monotonie legt Alles still.

Mai-lenweit keine Sternschnuppen,

Trotz' der Klarheit.

Doch ich werde belohnt vom Junimond.

Ich hab mich gerettet

In die Halbzeit…

Und es ist wie Immer.

Ist mein Leben, mein Licht.

Ist Routine, der Dimmer.

Und es ist wie Immer.

Wie gewohnt, blüht der Julimohn, jeden Sommer im gleichen Farbton.

Doch nur bis August

Ich hab’s genau gewusst.

Er wird vergehen, weil er vergehen muss.

Auch September hat nichts verändert.

Oktoberblätter wehen mich in den November.

Und Dezember verspricht, was er dann wieder bricht.

Keine Wende

Ein Kreis hat kein Ende.

Und es ist wie Immer.

Ist mein Leben, mein Licht.

Ist Routine der Dimmer.

Und es ist wie Immer.

Січень — новий рік.

Спала на старті — вже лютий.

Також березень і квітень, не питай, чи хочу я.

Монотонність все закриває.

немає падаючих зірок далеко в травні,

Незважаючи на наочність.

Але я винагороджений червневим місяцем.

Я врятувався

У перерві...

І це як завжди.

Це моє життя, моє світло.

Звичайно, диммер.

І це як завжди.

Як завжди, липневий мак цвіте, кожного літа в одній тіні.

Але тільки до серпня

Я точно знав.

Воно пройде, бо має пройти.

Вересень також не змінився.

Жовтневе листя вносить мене в листопад.

А грудень обіцяє те, що потім знову ламає.

Без черги

Коло не має кінця.

І це як завжди.

Це моє життя, моє світло.

Регулярний диммер.

І це як завжди.