Sozim - Emicida

Sou meio lobo solitário, sempre sigo sozim

Desde pivete eu tenho amigo, mas me sinto sozim

Meus problemas são meus, vou resolver sozim

Não sou muleta pros vermes, por isso eu sigo sozim

Sentindo frio, num eterno vazio

Só quem conhece viu, como meu olhar é distante, tio

Não sou daqui, não me sinto parte integrante da obra

Eu me vejo como um estranho num ninho de cobra, e é foda

Meus pensamento é mais podre que o que resta da feira

Escrevo e gravo na esperança de que alguém os queira

Não vou sorrir só pra fazer uma social

Me tornar um verdadeiro falso, pros falso isso é real

E essa é a minha maldição, seguir sozim na multidão

Com todas incerteza envenenando o coração

Se é cada qual na sua solidão, tô na minha

Vendo os vacilão se perder por não ter o que botar nas linha

Vou como os bandido que a cidade esconde no beco deserto

Moado igual rato, com medo do que chega perto

Mas sou eu, desconfiado e receoso

Com o semblante mau humorado, dos inofensivo o mais perigoso

Amuado eu penso várias bosta

Vários pergunta se eu tô bem, mas poucos se importa com a resposta

Vai aumentando as agonias do morro

Quanto mais eu conheço as pessoas mais eu gosto do meu cachorro

Os oposto não se atrai, vejo os vermes que se trai

Sigo sozinho com os fone no carro dos meus iguais

Olhando as faixas no asfalto eu penso o seguinte:

Pra quem quer viver cem anos eu já to bem triste com vinte

Fui mandado de volta pra concluir a missão

Não pra virar um derrotado, colecionar frustração

A opção: diminuir o tanto de gente ao redor

Vai ter menos decepção e assim vai ser bem melhor

Sob a luz de mercúrio trampando uns assunto fodido

Se desse pra explicar eu já teria entendido

A confiança é uma mulher ingrata numa orgia

Mas graças à Deus nunca fui de me perder com as vadia

Sou meio lobo solitário, sempre sigo sozim

Desde pivete eu tenho amigo, mas me sinto sozim

Meus problemas são meus, vou resolver sozim

Não sou muleta pros vermes, por isso eu sigo sozim

Eu amo e odeio a rua naquela

O bagulho é tipo uma artéria, tem várias bactéria nela

Por ela vou de touca com os fone

Solitário como quem sabe que não tem muito além do próprio nome

A essa hora vários dorme em frente às TV ligada

De novo vou atravessando a madrugada

Nasceu sozim, vai morrer sozim

Pra crer nisso não custo, pior que me parece justo

Faróis perdidos como olhares cedidos

Iluminam, confundem, mas se vão abandonando esquecidos

Deixando ódio, amor, fé, incerteza

Vai saber, a noite é uma caixinha de surpresa

Cede as ilusão, e quem se achar se perde com os loser

É uma vida só pra vários game over

Moscou, desconversou, falhou, «Bum!»

Mais um final triste pra outra história comum

Seu mano fica tetraplégico por causa de um arrombado

Que esqueceu o quanto é nocivo dirigir embriagado

E agora resta sussurrar que é foda

Com o olhar distante, inerte, numa cadeira de roda

Pra sempre sem saída

Tio, vivo intensamente por saber que noites são curtas como vidas

Como sonhos ou pesadelos soturnos

Aliás, falando nisso, aí, faz mó cara que eu não durmo

Я наполовину вовк-одинак, завжди ходжу один

У мене є друг з тих пір, як у мене є друг, але я відчуваю себе самотнім

Мої проблеми мої, я їх вирішу сам

Я не милиця для глистів, тому й ходжу один

Відчуття холоду, у вічній порожнечі

Тільки ті, хто знає, бачили, як далекий мій погляд, дядьку

Я не звідси, я не відчуваю себе невід’ємною частиною роботи

Я бачу себе чужинцем у зміїному гнізді, і це нудно

Мої думки гниліші, ніж те, що залишилося від ярмарку

Я пишу і записую в надії, що хтось їх захоче

Я не буду посміхатися лише для того, щоб поспілкуватися

Стань справжнім фейком, для підробки це справжнє

І це моє прокляття, йти одному в натовпі

При всій невпевненості, що отруює серце

Якщо кожен у своїй самотності, то я у своїй

Бачити, як vacilão губиться через те, що не має, що поставити на лінію

Я йду, як бандити, яких місто ховає в алеї пустелі

Земля, як миша, боїться того, що наближається

Але це я, підозрілий і страшний

З сварливим обличчям, з нешкідливого найнебезпечніше

Думка, я думаю багато лайна

Декілька запитують, чи все добре, але мало кого цікавить відповідь

Муки пагорба збільшуються

Чим більше я знайомлюся з людьми, тим більше мені подобається моя собака

Протилежності не притягуються, я бачу черв’яків, які зраджують

Я їду сам із телефонами в машині своїх однолітків

Дивлячись на доріжки на асфальті, я думаю наступне:

Для тих, хто хоче прожити сто років, мені вже дуже сумно в двадцять

Мене відправили назад, щоб виконати місію

Щоб не стати невдахою, збирайте розчарування

Варіант: зменште кількість людей навколо

Буде менше розчарувань і так буде набагато краще

Під світлом ртуті, що зіпсує якийсь обдурений бізнес

Якби я міг це пояснити, я б уже зрозумів

Довіра — невдячна жінка в оргії

Але, слава Богу, мені ніколи не довелося розгубитися з суками

Я наполовину вовк-одинак, завжди ходжу один

У мене є друг з тих пір, як у мене є друг, але я відчуваю себе самотнім

Мої проблеми мої, я їх вирішу сам

Я не милиця для глистів, тому й ходжу один

Я люблю і ненавиджу там вулицю

Речовина схожа на артерію, у ній є кілька бактерій

Для неї я одягну кепку з телефоном

Самотній, як той, хто знає, що не має нічого, крім свого імені

У цей час багато сплять перед увімкненим телевізором

Знову я перетинаю світанок

Народився один, сам помре

Повірити в це, це не коштує, гірше, ніж мені здається справедливим

Втрачені фари, як уступлені погляди

Вони освітлюють, бентежать, але вони покинуті і забуті

Залишити ненависть, любов, віру, невпевненість

Хтозна, ніч – це коробка сюрпризів

Піддайся ілюзії, і той, хто опиняється, губиться разом із невдахами

Це життя лише на кілька ігор

Москва, відхилилася, провалилася, «Бум!»

Ще один сумний кінець іншої поширеної історії

Через крадіжку у твого брата квадриплегія

Хто забув, як шкідливо їздити п’яним

А тепер залишається прошепотіти, що це хуйня

З віддаленим, інертним поглядом, в інвалідному візку

назавжди немає виходу

Дядьку, я живу напружено, знаючи, що ночі короткі, як життя

Як темні сни чи кошмари

До речі, кажучи про це, це заробляє багато грошей, що я не сплю