Ooorra... - Emicida

Direto vejo pai brincando com filho no parque, sinto inveja

Fico me perguntando «Tio, o quê que a vida fez comigo?»

Sorrio pelos pivetes, acho da hora

Olho pra baixo, tenho mó vontade de chorar, mas não consigo

Em segundos me vem vinte e poucos dia dos pais

«Guarda o presente, fi, ele já não volta mais»

Arrasta a cartolina com papel crepom

Amassa, joga no lixo — Porra, pior que esse aqui tava bom

Hoje fico olhando na espreita

Vendo os muleques aí, com pai e mãe do lado e nem respeita

Deviam ser por um dia o que eu sou há vinte anos

Pra vê se cês ia tá na de trocar a coroa pelos manos

Não sei se dá tristeza ou ódio

Não conseguir lembrar de você sóbrio

Não vi as vadia nem seus aliado

Com o doutor no corredor implorando pelo o que há de mais sagrado

Eu já passei fome, já apanhei calado

Já me senti sozinho, já perdi uns aliado

Eu já dormi na rua, fui desacreditado

Já vi a morte perto, um cano engatilhado

Eu já corri dos homem, bati nos arrombado

Quase morri de frio, eu já roubei mercado

Já invejei quem tem pai, já perdi um bocado

Eu sofri por amor, eu já vi quase tudo, chegado!

E mesmo assim tive que penar pra aprender

Que minha mãe não ia poder tá lá pra me ver crescer

Tinha que trabalhar pra ter o que comer

Não ver seu filho aprende a falar, essa porra deve doer

Aguentar madame mandar e ter que acatar

Ainda ouvindo o bairro sussurrar — Cê sabe, mãe solteira é o que?

Ver seu tempo acabar, sua chance morrer

E no fim do mês ganhar o que não dá nem pra sobreviver

Me ensinou a não desistir, rapaz

Miséria é foda, só que eu ainda sou bem mais

Madeirite furado, cigarro, cheiro de pinga

Olha onde eu cresci!

Onde nem erva-daninha vinga!

Como cê vai sonhar com pódio

Se amor é luxo e com a grana que nois tem só dá pra ter ódio?

Coisas da vida, história repetida, algo assim

Com quatro anos eu já via o mundo inteiro contra mim

Eu já passei fome, já apanhei calado

Já me senti sozinho, já perdi uns aliado

Eu já dormi na rua, fui desacreditado

Já vi a morte perto, um cano engatilhado

Eu já corri dos homem, bati nos arrombado

Quase morri de frio, eu já roubei mercado

Já invejei quem tem pai, já perdi um bocado

Eu sofri por amor, eu já vi quase tudo, chegado!

E o que eu sempre tive foi minha rima

O resto se foi tipo trampo, amigo, mina

Eu nunca quis viver disso, nunca nem sonhei com isso

Eu tava acostumado a rimar por hobby e trampar por uns trocado

E eu ia pro crime, irmão.

Se não fosse a confiança do Pedro e do Felipão

Sem dinheiro, já dava pa ver o fim

Mas um me levou pra Liga e o outro fez as bases pra mim

Na fé, me pôs no lugar onde vários quer nome

Foda-se todos, eu não quero mais passar fome

Amo isso, você é contribuinte

Assim ó, escrever como quem vai morrer no dia seguinte

Vagabundo pirou nos flow, a cada ideia ouvia «Hoow!»

Quando vi o radinho tocou, gente querendo show

E agora eu vou fazer virar com os meus

É real, o menino do morro virou Deus!

Eu quase me perdi nas ilusão

Fui salvo, por ter sabedoria e pé no chão

Chamei uns de irmão, quando nóis era sócio

Pensei ter feito amigos e tava fazendo negócios

Odeio vender algo que é tão meu

Mas se alguém vai ganhar grana com essa porra, então que seja eu

E os que não quer dinheiro, mano

É porque nunca viu a barriga roncar mais alto do que eu te amo

Eu vi minha mãe me jogar dentro do guarda-roupa trancado

Era o lugar mais seguro quando a chuva levou os telhado

E dizia «Não se preocupa, chuva é normal»

Já vi o pior disso aqui, vê o bom hoje é natural

E o justo, então antes de criticar quem cê vê trampar

Cala boca e pensa em quantas história cê tem pra contar

Falar que ao dizer «A Rua é Nóiz» pago de dono da rua

Desculpa, eu vivo isso e a incerteza é sua!

Se você não se sente dono dela, shiu, não fode!

E antes de escrever um rap me liga e pergunta se pode

Я бачу, як батько грається з сином у парку, я відчуваю ревнощі

Я весь час запитую себе: «Дядьку, що зробило зі мною життя?»

Я посміхаюся дітям, думаю, пора вже

Я дивлюся вниз, хочу плакати, але не можу

Через секунди у мене двадцять з чимось День батька

«Зберігай подарунок, фі, він не повернеться»

Перетягніть картку креповим папером

Замісити, викинути на смітник — Блін, гірше, ніж цей був добрий

Сьогодні я дивлюсь на огляд

Бачачи там дітей, а їхні батько й мати на їхньому боці, вони навіть не поважають

Вони повинні стати на один день тим, чим я був двадцять років

Щоб дізнатися, чи збираєтеся ви обміняти корону на братів

Я не знаю, викликає це смуток чи ненависть

Неможливість згадати тебе тверезим

Я не бачив ні суки, ні її союзників

З лікарем у залі, що випрошує найсвятіше

Я вже зголоднів, мене мовчки побили

Я вже відчув себе самотнім, втратив деяких союзників

Я вже спав на вулиці, мене дискредитували

Я бачив смерть зблизька, зведений ствол

Я втік від чоловіків, вдарив нас розбитим

Я мало не вмер від холоду, я вже ринок обікрав

Я вже заздрив тому, хто має батька, я вже багато втратив

Пострадала за любов, майже все бачила, приїхала!

І все ж мені довелося насилу вчитися

Що моя мати не зможе бути поруч, щоб побачити, як я зростаю

Треба було працювати, щоб було що їсти

Не бачити, як ваш син вчиться говорити, це лайно, мабуть, боляче

Терпіти наказ мадам і змушений виконувати

Досі слухаєш сусідський шепіт — ти знаєш, що таке мати-одиначка?

Бачите, як ваш час закінчується, ваш шанс вмирає

І в кінці місяця заробіть те, що ви навіть не можете вижити

Це навчило мене не здаватися, хлопче

Нещастя до біса, просто я все ще набагато більше

Діряве дерево, сигарети, запах крапельниці

Подивіться, де я виріс!

Де навіть бур'ян не росте!

До чого сниться подіум?

Якщо любов — це розкіш і з грошами, які у нас є, чи можна мати лише ненависть?

Речі в житті, повторювана історія, щось подібне

У чотири роки я вже бачив весь світ проти себе

Я вже зголоднів, мене мовчки побили

Я вже відчув себе самотнім, втратив деяких союзників

Я вже спав на вулиці, мене дискредитували

Я бачив смерть зблизька, зведений ствол

Я втік від чоловіків, вдарив нас розбитим

Я мало не вмер від холоду, я вже ринок обікрав

Я вже заздрив тому, хто має батька, я вже багато втратив

Пострадала за любов, майже все бачила, приїхала!

І те, що у мене завжди було, це моя рима

Решта було як робота, друг, дівчина

Я ніколи не хотів на це жити, навіть не мріяв про це

Я звик римувати як хобі і займатися сексом за кілька доларів

І пішов я на злочин, брате.

Якби не довіра Педро та Феліпау

Без грошей уже можна було бачити кінець

Але один привів мене до Ліги, а другий створив для мене бази

З вірою це поставило мене в те місце, де багато хто хоче мати ім’я

Усім до біса, я не хочу більше голодувати

Мені подобається, ти дописуєш

Отже, пишіть як людина, яка помре наступного дня

Вагабундо злякався в потоці, з кожною ідеєю він чув «Хау!»

Коли я бачив радіо, люди хотіли шоу

А тепер я збираюся змусити його повернути своїм

Це реально, хлопчик на пагорбі став Богом!

Я мало не загубився в ілюзіях

Я був врятований, тому що мав мудрість і землю

Я телефонував деяким братам, коли ми були партнерами

Я думав, що знайшов друзів і роблю бізнес

Я ненавиджу продавати те, що дуже моє

Але якщо хтось збирається заробляти на цьому лайні, то нехай це буду я

І ті, хто не хоче грошей, брат

Це тому, що ти ніколи не бачив, щоб твій живіт хропів голосніше, ніж я тебе люблю

Я бачив, як мама кинула мене в зачинену шафу

Це було найбезпечніше місце, коли дощ забирав дахи

Там було написано: «Не хвилюйся, дощ — це нормально»

Я бачив найгірше з цього тут, бачу, що хороше сьогодні є природним

Це чесно, тож перш ніж критикувати того, кого ви бачите обманом

Замовкніть і подумайте, скільки історій ви повинні розповісти

Скажи, що коли кажеш «The Street is Nóiz» заплатив власник вулиці

Вибачте, я так живу, а невизначеність ваша!

Якщо ти не відчуваєш, що вона тобі належить, Шіу, не трахайся!

І перш ніж писати реп, зателефонуйте мені та запитайте, чи можете ви