The PUPPET Has Cut His Strings - Elvis Costello, The Roots

They pulled the stars down one by one

Hauled up the moon to shine upon

A velvet curtain rising

Now her puppet has cut his strings

The footlights glare

The trumpets blare

Why is your face drawn on so glum, old chum

Paintbrush dragging on a drum

The rim shot on the punch line that you fumbled

The crowd went home and left you

For dead

My old wooden head

Took the thimble and the thread

Choked back tears like a cymbal

The breath is slow and shallow too

The sky is bright Venetian blue

The cardboard sun is all ablaze

The air is painted Clifford Brown

Caressing «Yesterdays»

The steady gaze of your glass eye

Head in a basket smiling still

Free of will, free of wisdom

Can’t feel my fingers anymore

Can’t raise my hand and ask for more

Dance my doll across the floor

Or fire a flag from a pistol

(«Bang»)

They pulled the stars down one by one

Hauled up the moon to wish upon

The puppet finally cut his strings

And free at last from earthly things

He’s dancing on the ceiling

With a showgirl in a feather dress

Time is meaningless

We carried you on buckled limbs

Through mournful airs and martyrs hymns

Then one blue and one more yellow pill

One keeps you quiet

One keeps you still

You sang «The Way You Looked Tonight»

Your voice is ringing true and clear

Then you wore them down like candlelight

And in the darkness

You’d best beware

And in the darkness

You’d best beware

You’d best beware

You’d best beware

I used to love him

When I used to care

Canopy

Satin trim

Slowly closing

The puppet has cut his strings

Вони стягували зірки одну за одною

Підняв місяць, щоб світити

Оксамитова завіса піднімається

Тепер її лялька перерізала йому ниточки

Ліхтарі відблисків

Сурми лунають

Чому твоє обличчя намальовано на таким неприємним, старий приятель

Перетягування пензля на барабані

Ободок потрапив на лінію удару, яку ви намацали

Натовп пішов додому і залишив вас

Для мертвих

Моя стара дерев’яна голова

Взяв наперсток і нитку

Заглушив сльози, як тарілка

Дихання повільне й поверхневе

Небо яскраве венеціанське блакитне

Картонне сонце все палає

Повітря намальоване Кліффордом Брауном

Пестить «Вчора»

Рівний погляд твого скляного ока

Голова в кошику все ще посміхається

Вільний від волі, вільний від мудрості

Більше не відчуваю пальців

Не можу підняти руку й попросити більше

Танцюй мою ляльку по підлозі

Або вистріліть прапором із пістолета

(«Вибух»)

Вони стягували зірки одну за одною

Підняв місяць, щоб побажати

Нарешті лялька перерізала собі струни

І нарешті вільний від земних речей

Він танцює на стелі

З виставкою в сукні з пір’я

Час не має сенсу

Ми несли вас на загнутих кінцівках

Через скорботне повітря і мученицькі гімни

Потім одну синю і ще одну жовту таблетку

Один мовчить

Одне тримає вас на місці

Ви співали «The Way You Looked Tonight»

Ваш голос звучить правдиво й чітко

Потім ви носили їх, як при свічках

І в темряві

Вам краще остерігатися

І в темряві

Вам краще остерігатися

Вам краще остерігатися

Вам краще остерігатися

Раніше я любила його

Коли я був дбати

Навіс

Атласна обробка

Повільно закривається

Лялька перерізала собі струни