Little Palaces - Elvis Costello

In chocolate town all the trains are painted brown

On the silver paper of the wrapper

Theres a dapper little man

And he wears a wax moustache

That he twists with nicotine fingers

As he drops his cigarette ash

And someone comes and sweeps it up And then he doffs his cap

And theres a rat in someones bedroom

And theyre shutting someones trap

And theyll soon be pulling down the little palaces

And the doors swing back and forward, from the past into the present

And the bedside crucifixion turns from wood to phosphorescent.

And theyre moving problem families from the south up to the north,

Mothers crying over some soft soap opera divorce,

And you say you didnt do it, but you know you did of course,

And theyll soon be pulling down the little palaces.

Its like shouting in a matchbox, filled with plasterboard and hope,

Like a picture of prince william in the arms of john the pope.

Theres a world of good intentions, and pity in their eyes,

The sedated homes of england, are theirs to vandalize.

So you knock the kids about a bit, because theyve got your name,

And you knock the kids about a bit, until they feel the same.

And they feel like knocking down the little palaces.

Youre the twinkle in your daddys eye, a name you spray and scribble,

You made the girls all turn their heads, and in turn they made you miserable.

To be the heir apparent, to the kingdom of the invisible.

So you knock the kids about a bit, because theyve got your name,

And you knock the kids about a bit, until they feel the same.

And they feel like knocking down the little palaces.

У шоколадному місті всі потяги пофарбовані в коричневий колір

На сріблястому папері обгортки

Ось чудовий маленький чоловічок

І він носить воскові вуса

Що він крутить нікотиновими пальцями

Коли він кидає попіл із сигарет

І хтось приходить і підмітає і потім знімає шапку

І щур у чиїйсь спальні

І вони закривають чиюсь пастку

І незабаром вони зруйнують маленькі палаци

І двері розгойдуються назад і вперед, з минулого в сьогодення

А розп’яття біля ліжка перетворюється з дерева на фосфоресцентне.

І вони переміщують проблемні сім’ї з півдня на північ,

Матері плачуть над розлученням з м'якої мильної опери,

І ви кажете, що цього не робили, але, звичайно, знаєте, що робили,

І незабаром вони зруйнують маленькі палаци.

Це як кричати в сірниковій коробці, заповненій гіпсокартоном і надією,

Як зображення принца Вільяма в обіймах Івана Папи.

Є світ добрих намірів і жалю в їхніх очах,

Заспокійливі будинки Англії — вони вандалізують.

Тож ви трішки стукаєте дітей, бо вони знають ваше ім’я,

І ви трохи стукаєте дітей, поки вони не відчують те ж саме.

І їм хочеться знести маленькі палаци.

Ти блиск в очах твоїх татусів, ім'я, яке ти розбризкуєш і строчиш,

Ви змусили всіх дівчат повернути голови, а вони, у свою чергу, зробили вас нещасними.

Щоб бути спадкоємцем царства невидимого.

Тож ви трішки стукаєте дітей, бо вони знають ваше ім’я,

І ви трохи стукаєте дітей, поки вони не відчують те ж саме.

І їм хочеться знести маленькі палаци.