Всё что осталось - Электрофорез

Сон рукой снимая, ты стоишь у края

Не иди за стадом, не дыши на ладан

Сколько можно верить в россказни Икара?

Мрамор снова станет раскалённой лавой

Каждый день впустую ты готова биться

Ты не хочешь мира — мира, где убийца

Может быть спокойным, нежным, аккуратным

Сердцем алчет крови, а затем внезапно

Ты проснешься ночью от чужого взгляда

В незнакомом доме среди маскарада

Молодые лица — все несут букеты

Чтобы поклониться твоему портрету

Звезда блёклых дней

Постой, не взрослей

Оставь свой тяжёлый нимб

Представь — мы теперь одни

Границ печали больше нет

Закрыло дымкой белый свет

Свеча и холод наших рук

Это всё, что ос-осталось

Каждый день впустую ты готова биться

Ты не хочешь мира, мира, где убийца

Может быть спокойным, нежным, аккуратным

Сердцем алчет крови, а затем внезапно

Ты проснешься ночью от чужого взгляда

В незнакомом доме среди маскарада

Молодые лица — все несут букеты

Чтобы поклониться твоему портрету

Сон рукою знімаючи, ти стоїш біля краю

Не йди за стадом, не дихай на ладан

Скільки можна вірити у вигадки Ікара?

Мармур знову стане розжареною лавою

Щодня марно ти готова битися

Ти не хочеш миру – світу, де вбивця

Може бути спокійним, ніжним, акуратним

Серцем прагне кров, а потім раптово

Ти прокинешся вночі від чужого погляду

У незнайомому будинку серед маскараду

Молоді особи - всі несуть букети

Щоб поклонитись твоєму портрету

Зірка бляклих днів

Стривай, не доросліший

Залиш свій важкий німб

Уяви - ми тепер одні

Кордонів печалі більше немає

Закрило серпанком біле світло

Свічка та холод наших рук

Це все, що залишилося

Щодня марно ти готова битися

Ти не хочеш миру, миру, де вбивця

Може бути спокійним, ніжним, акуратним

Серцем прагне кров, а потім раптово

Ти прокинешся вночі від чужого погляду

У незнайомому будинку серед маскараду

Молоді особи - всі несуть букети

Щоб поклонитись твоєму портрету