The Valleys - Electrelane

I heard it from the valleys

I heard it ringing in the mountains

Ah ah ah ah ah ah ah

I heard it from the valleys

I heard him singing in the mountains

Ah ah ah ah ah ah ah

Robert, when I drowse to-night

Skirting lawns of sleep to chase

Shifting dreams in mazy light

Somewhere then I’ll see your face

Turning back to bid me follow

Where I wag my arms and hollow

Over hedges hasting after

Crooked smile and baffling laughter

We know such dreams are true

He’s come back, all mirth and glory

-Running tireless, floating, leaping

-Down your web-hung woods and valleys

-Where the glowworm stars are peeping

Like the prince in a fairy story

-Till I find you, quiet as stone

-On a hill-top all alone

-Staring outward, gravely pondering

-Jumbled leagues of hillock-wandering

Winter called him far away

-You and I have walked together

-In the starving winter weather

-We've been glad because we knew

-Time's too short and friends are few

Blossoms bring him home with May

-We've been sad because we missed

-One whose yellow head was kissed

-By the gods, who thought about him

-Till they couldn’t do without him

Now he’s here again

Standing in a wood that swings

To the madrigal he sings

And I’m sure, as here I stand

That he shines through every land

That he sings in every place

Where we’re thinking of his face

While we know such dreams are true

Я чув це з долин

Я чув як дзвін у горах

Ах ах ах ах ах ах

Я чув це з долин

Я чув, як він співав у горах

Ах ах ах ах ах ах

Роберте, коли я сну сьогодні ввечері

Огинати галявини сну, щоб гнатися

Зміщення мрій у малючому світлі

Десь тоді я побачу твоє обличчя

Повернутися, щоб зробити ставку для мене

Там, де я виляю руками і лунає

Над живоплотами поспішаючи

Крива посмішка і незрозумілий сміх

Ми знаємо, що такі сни справжня

Він повернувся, уся веселість і слава

-Бігає невтомно, пливе, стрибає

-Вниз по твоїх завитих павутиною лісів і долин

-Туди, де визирають світлячки

Як принц у казці

-Поки я не знайду тебе, тихий, як камінь

-На вершині пагорба зовсім один

- Дивлячись назовні, серйозно розмірковуючи

-Перемішані ліги блукань по пагорбах

Зима покликала його далеко

-Ми з тобою гуляли разом

-У голодну зимову погоду

– Ми раді, тому що знали

-Часу занадто мало, а друзів мало

Цвітіння приносить його додому з травнем

– Нам було сумно, тому що ми пропустили

-Той, чию жовту голову поцілували

-Клянусь богами, хто про нього думав

– Поки вони не могли без нього

Тепер він знову тут

Стоячи в лісі, який гойдається

Мадригалу він співає

І я впевнений, що тут я стою

Що він світить крізь кожну землю

Що він співає у кожному місці

де ми думаємо про його обличчя

Хоча ми знаємо, що такі сни є правдою