Sabes: Tonta Canción De Amor No. 14 - El Gran Silencio

Como un rayo de luz que se muere,

al nacimiento de una luna que aparece

asi mismo van muriendo mis deseos que

enloquecen estos suenos y este miedo de perderte

y se van congelando los misterios de mujer

yesa frivola manera de tu ser, que rechazan

mis carinos y esos ojos tan esquivos van matando

mis sentidos con mis celos, mi propio corazon.

Sabes que me enamoran esos ojos,

sabes que es tu mirada que me quema

sabes, que son tus labios que me besan suave

y me sumergen en misterios de amor, amor, amor, amor, amor

que es un vicio tan tremendo que me llena de calor

que hierve, que sangra, que simplemente mata hiere

a mi corazon.

Como un grito en el vacio que se pierde,

como el ritmo de una cumbia que enloquece,

como la muerte que te quita en un suspiro ese brillo de los ojos, se van enajenando

los recuerdos de un amor, esclavizado va pidiendo

el perdon y lo da todo sin pedir a cambio mas que un guinito de tus ojos, inquieto corazon.

sabes…

Як промінь світла, що вмирає,

при народженні місяця, що з'являється

так само вмирають мої бажання

ці мрії зводять мене з розуму і цей страх втратити тебе

а таємниці жінок застигли

так легковажний спосіб буття, який вони відкидають

моя любов і ці невловимі очі вбивають

мої почуття з моєю ревнощами, моє власне серце.

Ти знаєш, що я закохаюсь в ці очі,

ти знаєш, що мене обпікає твій погляд

ти знаєш, це твої губи ніжно цілують мене

і вони занурюють мене в таємниці кохання, кохання, кохання, кохання, кохання

це такий величезний порок, що наповнює мене теплом

що кипить, що кровоточить, що просто вбиває болі

до мого серця.

Як крик у порожнечі, що втрачена,

як ритм кумбії, що зводить тебе з розуму,

як смерть, що забирає той блиск у ваших очей у зітханні, вони відчужуються

спогади про кохання, поневолений просить

Він прощає і віддає все, не просячи у відповідь більше, ніж підморгування твоїх очей, неспокійне серце.

Ти знаєш…