Школьница - Екатерина Семёнова

Вечером в городе

Мираж неоновых огней.

И сейчас, вроде бы,

Ты стал мне ближе и родней.

Я с тобой, как по льду,

По асфальту иду.

Меня ты выслушать сумей.

Школьница,

Я все-таки в душе — все та же школьница.

От обид все так же под лопаткою болит.

Школьница,

Мне так тебе в любви признаться хочется,

Но молва, как мама в поговорке, не велит,

Не велит…

Ночь взмахнет крыльями,

И станет тише и темней.

Знаешь, я — сильная,

Но одиночество сильней.

Но сильней пустота,

Губ сухих немота,

Меня ты выслушать сумей.

Школьница,

Я все-таки в душе — все та же школьница.

От обид все так же под лопаткою болит.

Школьница,

Мне так тебе в любви признаться хочется,

Но молва, как мама в поговорке, не велит,

Не велит…

Маленькой искоркой

Растает в небе самолет.

Верю я искренне,

Что одиночество уйдет.

Белый бант повяжу

И тебя приглашу,

Мы встретим вместе Новый год.

Школьница,

Я все-таки в душе — все та же школьница.

От обид все так же под лопаткою болит.

Школьница,

Мне так тебе в любви признаться хочется,

Но молва, как мама в поговорке, не велит,

Не велит…

Увечері у місті

Міраж неонових вогнів.

І зараз, наче би,

Ти став мені ближче і ріднішим.

Я з тобою, як по льоду,

По асфальту йду.

Мене ти вислухати зумій.

Школярка,

Я все-таки в душі— все та ж школярка.

Від образи все так само під лопаткою болить.

Школярка,

Мені так тобі в любові зізнатися хочеться,

Але говор, як мама в приказці, не велить,

Не велить…

Ніч змахне крилами,

І стане тихіше і темніших.

Знаєш, я — сильна,

Але самотність сильніша.

Але сильніша порожнеча,

Губ сухих немота,

Мене ти вислухати зумій.

Школярка,

Я все-таки в душі— все та ж школярка.

Від образи все так само під лопаткою болить.

Школярка,

Мені так тобі в любові зізнатися хочеться,

Але говор, як мама в приказці, не велить,

Не велить…

Маленькою іскоркою

Розтане в небі літак.

Вірю я щиро,

Що самота піде.

Білий бант пов'яжу

І тебе запрошу,

Ми зустрінемо разом Новий рік.

Школярка,

Я все-таки в душі— все та ж школярка.

Від образи все так само під лопаткою болить.

Школярка,

Мені так тобі в любові зізнатися хочеться,

Але говор, як мама в приказці, не велить,

Не велить…