Branca Dias - Edu Lobo

Esse soluço que ouço, que ouço

Será o vento passando, passando

Pela garganta da noite, da noite

A sua lâmina fria, tão fria

Será o vento cortando, cortando

Com sua foice macia, macia

Será um poço profundo, profundo

Alvoroço, agonia

Será a fúria do vento querendo

Levar teu corpo de moça tão puro

Pelo caminho mais longo e escuro

Pela viagem mais fria e sombria

Esse seu corpo de moça tão branco

Que no clarão do luar se despia

Será o vento noturno clamando

Alvoroço, agonia

Será o espanto do vento querendo

Levar teu corpo de moça tão puro

Pelo caminho mais longo e escuro

Pela viagem mais fria e sombria

Esse soluço que ouço, que ouço

Esse soluço que ouço, que ouço

Це ридання, яке я чую, яке я чую

Це буде вітер повз, повз

Через горло ночі, ночі

Твій холодний клинок, такий холодний

Буде вітер різати, різати

Твоїм м’яким-м’яким серпом

Це буде глибока-глибока криниця

переполох, агонія

Чи захоче лють вітру

Прийми тіло своєї дівчини таким чистим

Найдовшою і найтемнішою стежкою

Для найхолоднішої та найтемнішої подорожі

Тіло дівчини таке біле

Що в спалаху місячного роздягається

Це буде крик нічного вітру

переполох, агонія

Це буде здивування вітру

Прийми тіло своєї дівчини таким чистим

Найдовшою і найтемнішою стежкою

Для найхолоднішої та найтемнішої подорожі

Це ридання, яке я чую, яке я чую

Це ридання, яке я чую, яке я чую