The Forbidden Words - Edge of Sanity

Let no man breach the gate

To this most blasphemous of halls

Lest bitterness and chaos be

the harvest they wouldst reap

For he must never become a slave

To this Child’s beck and call

For she must never waken

From her Crimson Sleep…

The monastery stood towering

above the ruined city

It shadowed all the new

Emerging settlements and homes

To look down on the ruins

Was to sympathize and pity

All the suffering and heartache,

All the graves and broken bones

For buried there a testament

To the evil of a queen

A misery that spread across

A weak and stricken land

The crimson birth that swamped the earth

In dark and deadly dreams

And all mankind did bow beneath

The power of her hand

Нехай ніхто не пробиває ворота

У цей найблюзніший із залів

Щоб не було гіркоти і хаосу

урожай, який вони збирали б

Бо він ніколи не повинен стати рабом

До цієї дитини

Бо вона ніколи не повинна прокидатися

З її Багряного сну…

Монастир височів

над зруйнованим містом

Це затьмарювало все нове

Виникаючі поселення та будинки

Щоб подивитися на руїни

Було співчувати й пожаліти

Всі страждання і душевний біль,

Усі могили та зламані кістки

За похований там заповіт

На зло королеви

Біда, що поширюється по всьому

Слабка й уражена земля

Багряне народження, що затопило землю

У темних і смертельних снах

І все людство вклонилося внизу

Сила її руки