Myth - Earth and Pillars

Up high, ‘tween ever-growing silver clouds

Thy mountains peaks aim to the sky

Of snow eternal Thou made a shroud

There, where Thy hidden portals rise

To wide open highlands rest

Where grass and marshes grow lush

Fertile whispers of old in Thy chest

Purity that gush eternally

The vastness of Thy centuries past

In stones, vales and mountains forever lasts

The face of immortal living statues we gaze

Longing for stories they will not tell

As they stray in a timeless haze

In their silence hides their farewell

Alone Thou wanderest through space

Profound One with the hidden face

Thou art Poverty’s great rose

The eternal metamorphose

Of gold into the light of the Stars

Вгору високо, «поміж вічно зростаючими сріблястими хмарами».

Вершини твоїх гір спрямовані до неба

Із вічного снігу Ти створив саван

Там, де здіймаються Твої приховані портали

Щоб відпочити на високогір’ї

Де буйні трави й болота

Родючий шепіт старого в твоїх скринях

Чистота, що блине вічно

Неосяжність Твоїх минулих століть

У каменях, долинах і горах вічно

Ми дивимося на обличчя безсмертних живих статуй

Сумуючи за історіями, вони не розкажуть

Коли вони блукають у безчасовій імлі

В їх мовчанні ховається їхнє прощання

Один Ти блукаєш по простору

Глибокий із прихованим обличчям

Ти велика троянда бідності

Вічна метаморфоза

Золота у світло зірок