Богаче не стану - Дёргать!

Может, я слишком надеюсь на этот мир,

Не берегу себя, стереотипы ломая,

Критика в помощь, коварные сплетни и смех,

Немного теряю, приобретая.

Зачем манекену с красивой витрины мечтать?

Он не привык замечать, что все не так уж и просто.

Гораздо удобнее на чужих крыльях летать

Или пихать по карманам упавшие звезды.

Если не буду обещать никому ничего и выручать -

Ни на копейку богаче не стану,

И я нахожу в себе силы писать правила жизни в пустую тетрадь,

Совсем не жалею - мне все по карману.

В общем все ровно, беда не беда!

Время, дороги и города.

Каждая слабая вспышка сознания,

Чья-то награда за понимание.

Може, я надто сподіваюся на цей світ,

Не бережу себе, стереотипи ламаючи,

Критика на допомогу, підступні плітки та сміх,

Трохи втрачаю, купуючи.

Навіщо манекена з гарної вітрини мріяти?

Він не звик помічати, що все не так уже й просто.

Набагато зручніше на чужих крилах літати

Або пхати по кишенях зірки, що впали.

Якщо не обіцятиму нікому нічого і виручати -

Ні на копійку багатшого не стану,

І я знаходжу в собі сили писати правила життя в порожній зошит,

Зовсім не шкодую – мені все по кишені.

Загалом все рівно, біда не біда!

Час, дороги та міста.

Кожен слабкий спалах свідомості,

Чия нагорода за розуміння.