Dwojaki koniec - Jeanne de Lartigue & Alain Roudier, Фридерик Шопен

Rok się kochali, a wiek się nie widzieli

Zbolały serca, oboje na pościeli

Leży dziewczyna w komnacie swej na łożu

A kozak leży w dąbrowie na rozdrożu!

O!

nad dziewczyną rodziny całej płacze

A nad kozakiem, och!

siwy orzeł kracze

Oboje biedni, wnętrz ności ogień pali!

Cierpieli srodze, cierpieli i skonali

O!

nad dziewczyną po siole dzwony biją

A nad kozakiem po lesie wilki wyją

Kości dziewczyny grób zamkna'ł poświęcony

Kości kozaka bieleją na wsze strony

Кохалися рік, а вік не бачився

Боліли серця, обидва на простирадлах

Дівчина лежить на ліжку в своїй кімнаті

А козак лежить у дубовому лісі на роздоріжжі!

ПРО

вона плаче за дівчиною всієї родини

А над козаком, ой!

сірий орел-шахраї

Обидва, бідні, вогонь всередині!

Вони тяжко страждали, страждали і вмирали

ПРО

дзвони дзвонять на соляну підлогу над дівчиною

А над козаком у лісі вовки виють

Могила дівчини була закрита благословенням

Біліють на всі боки кістки козака