Cook's Song - Duke Special

He saw with perfect clarity

He would spit on the cursed hour of his birth

And say that all was vanity

How deep and wise was Solomon

And see before the night descends

He longed to taste oblivion

He started wise but as a fool he ends

Oh wisdom’s fine, we’re glad we’ve none

Then Julius Caesar, mighty one, raised high his royal rod

So brave he tore the world apart

So they voted and changed their Caesar to a God

And drove a dagger through his heart

How loud he screamed, «You too, my son»

And see before the night descends

His reign had only just begun

So brave, but screaming out in fear he ends

Brave hearts are grand, thank God we’ve none

Saint Martin sang his benison, his pity flowereth

He met a man lost in the snows

The wretched man was freezing so the Saint gave him his clothes

Of course the two men froze to death

The pearly gates no doubt he won

And see before the night descends

So kind beyond comparison

Warm-hearted but beneath the ice he ends

Oh pity’s great, thank God we’ve none

At last our final yarn’s been spun we ask you gentle souls

What use our loving heaven’s been?

In your kitchens you’re all safe and soft within

We stand without with empty bowls

God’s love has left us here undone

And see before the night descends

The meek are always overrun

And virtue leads us to our wretched ends

Folks do better, who have none

Він бачив із ідеальною ясністю

Він плював би на прокляту годину свого народження

І кажуть, що все марнославство

Яким глибоким і мудрим був Соломон

І побачити, поки не настане ніч

Він бажав смак забуття

Він починав мудро, але як дурень закінчує

О, мудрість – це добре, ми раді, що її немає

Тоді Юлій Цезар, могутній, високо підняв свій царський жезл

Такий мужній, що він розірвав світ

Тож вони проголосували і змінили свого Цезаря на бога

І вбив кинджал у його серце

Як голосно він кричав: «Ти теж, сину мій»

І побачити, поки не настане ніч

Його правління тільки почалося

Такий сміливий, але кричачи від страху, він закінчує

Хоробрі серця величні, слава Богу, у нас їх немає

Святий Мартин співав свою доброту, свій жалісний квіт

Він зустрів чоловіка, який заблукав у снігах

Нещасний мерзнув, тому Святий віддав йому свій одяг

Звісно, ​​двоє чоловіків замерзли

Перламутрові ворота, безсумнівно, виграв

І побачити, поки не настане ніч

Так добро, незрівнянно

Гарний, але під льодом він закінчується

О, шкода, це чудово, слава Богу, що у нас немає

Нарешті наша остання пряжа виткана, просимо вас, ніжні душі

Яка користь від нашого люблячого неба?

На ваших кухнях ви в безпеці та м’які

Ми стоїмо з порожніх мисок

Божа любов залишила нас тут нескінченними

І побачити, поки не настане ніч

Лагідних завжди переповнюють

А чеснота веде нас до наших жалюгідних цілей

У тих, у кого їх немає, виходить краще