La Boheme - Dubstar

Let me tell of a time

when the world was in rhyme with the sound of our laughter

Montmartre shone above

for forbidden hours of hunger and of love

Unaware in our youth of the sobering truth

of the years that came after

We laughed at other men for we were heroes then

and heaven smiled above

La boheme, la boheme

Oh hungry you, oh hungry me La boheme, la boheme

See the old world that could not see

All those innocent hearts

who imagined their arts could be casually mastered

I miss them every one

for the sands of time have run away for each and all

But it seems that our schemes were impossible dreams

that could never have lasted

for when we walked at last the great parade had passed

and spring had lost its way

La boheme, la boheme

Someone to care, someone to mind

La boheme, la boheme

We were in love and love is blind

Now and then I return

and the memories burn with a bittersweet aching

I climb the same old stairs

but no-one longer cares

and there’s no-one left to great

in the streets where we walked and the bars where we talked

of a world we were making

I stand upon that hill until I drink my fill

and leave it all behind

La boheme, la boheme

Moments of joy, moments of pain

La boheme, la boheme

Nothing can bring them back again

Дозвольте мені розповісти про час

коли світ римувався зі звуком нашого сміху

Вгорі сяяв Монмартр

за заборонені години голоду та кохання

Не знаючи в нашій молодості тверезої правди

років, що настали після

Ми сміялися з інших чоловіків, бо тоді ми були героями

і небо посміхнулося вгорі

Богема, богема

О голодний ти, ой голодний я La boheme, la boheme

Побачити старий світ, який не міг бачити

Усі ці невинні серця

які уявляли, що їхнє мистецтво можна невимушено опанувати

Я сумую за всіма

бо піски часу втекли для кожного й усіх

Але, схоже, наші схеми були нездійсненними мріями

що ніколи не могло тривати

бо коли ми йшли, нарешті, великий парад пройшов

і весна зникла

Богема, богема

Комусь дбати, комусь хвилюватися

Богема, богема

Ми були закохані, а любов сліпа

Час від часу я вертаюся

і спогади горять гірко-солодким болем

Я підіймаюся тими ж старими сходами

але нікого більше не хвилює

і немає нікого, хто міг би бути великим

на вулицях, де ми гуляли, і в барах, де ми розмовляли

світу, який ми створювали

Я стою на цьому пагорбі, доки не нап’юсь

і залиште все позаду

Богема, богема

Моменти радості, хвилини болю

Богема, богема

Ніщо не може повернути їх знову