The Ferryman - Dublin City Ramblers

Oh the little boats are gone from the breast of Anna Liffey

The ferrymen are stranded on the quay

Sure the Dublin docks are dying and a way of life is gone

And Molly it was part of you and me

Where the strawberry beds sweep down to the Liffey

You kiss away the worries from my brow

I love you well today and I love you more tomorrow

If you ever loved me Molly love me now

'Twas the only job I know, it was hard but never lonely

The Liffey ferry made a man of me

Now it’s gone without a whisper half forgotten even now

And it’s over, Molly, over can’t you see

Where the strawberry beds…

Now I’ll tend the yard and spend my days in talkin'

Hear them whisper Charlie’s on the dole

But Molly we’re still livin' and darling we’re still young

And the river never owned me heart and soul

Where the strawberry beds…

О, маленькі човники зникли з грудей Анни Ліффі

Поромники застрягли на набережній

Звичайно, дублінські доки вмирають, а спосіб життя зник

І Моллі це була частина вас і мене

Там, де полуничні грядки спускаються до Ліффі

Ти цілуєш тривоги з мого чола

Я гарно люблю тебе сьогодні, а завтра я люблю тебе ще більше

Якщо ти колись любив мене, Моллі люби мене зараз

«Це була єдина робота, яку я знаю, це було важко, але ніколи не самотньо

Пором Ліффі зробив із мене людину

Тепер це пройшло без шепоту, напівзабуто навіть зараз

І все скінчилося, Моллі, закінчилося, хіба ти не бачиш

Де полуничні грядки…

Тепер я буду доглядати за подвір'ям і проводити свої дні в розмовах

Почуйте, як вони шепочуть, як Чарлі отримує допомогу

Але, Моллі, ми все ще живемо, і люба, ми ще молоді

І річка ніколи не володіла мною серцем і душею

Де полуничні грядки…