Knowing - Drowse

You’ll never know me without a seizure at age four:

Absent eyes, ambulance ride, life: a closing door

No, it doesn’t work like that:

We don’t lose ourselves in other people’s worlds

«We» is always «me» and you’ll never know

Sterile smell, fever state, the spirit’s sprawl across the floor

Brain that’s dyed, breakout of hives, grief for their first born

No, it doesn’t work like that:

Experiences press heavy against life

I know that «we» is always «me» and you’ll never know

«Go toward the enormous absence of form that is sleep.»

No, we don’t grow closer:

Weighed down, honest face from others we all hide

I know, «we» is always «me» and I’ll never know

You’ll never know me if you haven’t known the sound

Of paramedics in the house, carrying your father down:

His slurry speech, his fearful eyes, half his face a drooping frown

Your fearful heart and your relief to find he’s still around

«Go toward the enormous absence of form that is sleep»

You’ll never know me if you haven’t tasted tears

Over mother’s youngest sister and your best friend, it’s so clear:

At all times, in every moment, death blows in the air

She cries in soup, I lie awake knowing someday we’ll be there

Ви ніколи не впізнаєте мене без судом у чотири роки:

Відсутні очі, поїздка швидкої допомоги, життя: двері зачиняються

Ні, це не працює так:

Ми не втрачаємо себе в світах інших людей

«Ми» — це завжди «я», і ви ніколи не дізнаєтесь

Стерильний запах, гарячковий стан, розповзання духу по підлозі

Пофарбований мозок, кропив’янка, горе за первістками

Ні, це не працює так:

Досвід тисне на життя

Я знаю, що «ми» — це завжди «я», і ви ніколи не дізнаєтесь

«Ідіть до величезної відсутності форми, якою є сон».

Ні, ми не зближуємося:

Обтяжене, чесне обличчя від інших ми всі приховуємо

Я знаю, «ми» — це завжди «я», і я ніколи не дізнаюся

Ти ніколи мене не впізнаєш, якщо не знаєш звуку

Про фельдшерів у домі, які несуть твого батька:

Його невиразна мова, його страшні очі, половина його обличчя насуплена

Ваше страхітливе серце і ваше полегшення від того, що він все ще поруч

«Ідіть до величезної відсутності форми, якою є сон»

Ти ніколи не впізнаєш мене, якщо не скуштуєш сліз

За маминою молодшою ​​сестрою і твоїм найкращим другом так ясно:

Завжди, у кожну мить смерть віє в повітрі

Вона плаче в супі, я лежу без сну, знаючи, що колись ми будемо там