Она была - Drobinin

Все падает из рук, странный звук, дождь вокруг.

Я смотрю в твои глаза, и ты в них одна.

Рядом нет меня меня,

Вот как же это все, было, но прошло, как оно ушло.

Нет, тебя не отпутить, сложно все забыть, хочется любить.

А ты одна, и в твоем сердце нет любви.

Она была, была загадочна в ночи.

И с ней закат порой напоминал восход.

Она была, я с нею жил из года в год.

Ты решила все сама, кончилась она, нету в ней меня.

Мне лишь роль одну принять, не вернуть все вспять, странная игра.

Вновь взгляну в твои глаза, ты так холодна, видно, навсегда.

Мне с тобой не совладать, смысла нет держать, раз любовь ушла.

А ты одна, и в твоем сердце нет любви.

Она была, была загадочна в ночи.

И с ней закат порой напоминал восход.

Она была, я с нею жил из года в год.

Все падає з рук, дивний звук, дощ навколо.

Я дивлюся в твої очі, і ти в них одна.

Поруч мене немає мене,

Ось як, що це все, було, але минуло, як воно пішло.

Ні, тебе не відплутати, складно все забути, хочеться любити.

А ти одна, і в твоєму серці немає любові.

Вона була, була загадковою в ночі.

І з нею захід сонця часом нагадував схід.

Вона була, я з нею жив з року в рік.

Ти вирішила все сама, скінчилася вона, нема в ній мене.

Мені лише одну роль прийняти, не повернути все назад, дивна гра.

Знову гляну в твої очі, ти так холодна, видно, назавжди.

Мені з тобою не владати, сенсу немає тримати, раз кохання пішло.

А ти одна, і в твоєму серці немає любові.

Вона була, була загадковою в ночі.

І з нею захід сонця часом нагадував схід.

Вона була, я з нею жив з року в рік.