Space Dye Vest - Dream Theater

Falling through pages of Martens on angels

Feeling my heart pull west

I saw the future dressed as a stranger

Love in a space-dye vest

Love is an act of blood and I’m bleeding

A pool in the shape of a heart

Beauty projection in the reflection

Always the worst way to start

«But he’s the sort who can’t know anyone intimately, least of all a woman.

He doesn’t know what a woman is.

He wants you for a possession,

something to look at like a painting or an ivory box.

Something to own and to

display.

He doesn’t want you to be real, or to think, or to live.

He doesn’t love you, but I love you.

I want you to have your own thoughts and

ideas and feelings, even when I hold you in my arms.

It’s our last chance…

It’s our last chance…»

Now that you’re gone I’m trying to take it

Learning to swallow the rage

Found a new girl I think we can make it

As long as she stays on the page

This is not how I want it to end

And I’ll never be open again

«…I was gonna move out… ummm…get, get a job, get my own place, ummm.

But…

I go into the mall where I want to work and they tell me, I’m, I was too young.

«Some people gave advice before about facing the facts, about facing reality.

And this is, this without a doubt, is his biggest challenge ever.

He’s going to have to face it.

You’re going to have to try, he’s gonna to have

to try and uh, and, and, and get some help here.

I mean no one can say they

know how he feels.»

«That, so they say that, in ya know like, Houston or something, you’d say it’s

a hundred and eighty degrees.

But it’s a dry heat.

In Houston they say that?

Oh, maybe not.

I’m all mixed up.

Dry until they hit the swimming pool.»

«…I get up with the sun… Listen.

You have your own room to sleep in.

I don’t care what you do.

I don’t care when.

That door gets locked.

That door gets locked at night by nine o’clock.

If you’re not in this house by

nine o’clock, then you’d better find some place to sleep.

Because you’re not

going to be a bum in this house.

Supper is ready…»

There’s no one to take my blame

If they wanted to

There’s nothing to keep me sane

And it’s all the same to you

There’s nowhere to set my aim

So I’m everywhere

Never come near me again

Do you really think I need you?

I’ll never be open again

I could never be open again

I’ll never be open again

I could never be open again

And I’ll smile and I’ll learn to pretend

And I’ll never be open again

And I’ll have no more dreams to defend

And I’ll never be open again

Провалюючи сторінки Мартенса на ангелів

Відчуваю, як моє серце тягнеться на захід

Я бачив майбутнє, одягнений як чужий

Любов у жилеті з космічним барвником

Кохання — це кров’яний акт, і я стікаю кров’ю

Басейн у формі серця

Проекція краси у відображенні

Завжди найгірший спосіб почати

«Але він з тих, хто не може нікого знати близько, а тим більше жінку.

Він не знає, що таке жінка.

Він хоче, щоб ви володіли,

щось, на що можна подивитися, наприклад, картину чи коробку зі слонової кістки.

Щось володіти і чим

дисплей.

Він не хоче, щоб ви були справжніми, чи думали  чи жили.

Він не любить тебе, але я люблю тебе.

Я хочу, щоб у вас були власні думки і

ідеї та почуття, навіть коли я тримаю тебе в обіймах.

Це наш останній шанс…

Це наш останній шанс...»

Тепер, коли тебе немає, я намагаюся це прийняти

Навчитися ковтати гнів

Знайшов нову дівчину, я думаю, що ми можемо це зробити

Поки вона залишається на сторінці

Я не хочу, щоб це закінчилося

І я ніколи більше не буду відкритий

«…Я збирався виїхати… ммм… влаштуватися, отримати роботу, отримати власне житло, ммм.

Але…

Я заходжу в торговий центр, де хочу працювати, і мені кажуть, що я був занадто молодий.

«Деякі люди раніше давали поради щодо знайомства з фактами, щодо реальності.

І це, безсумнівно, його найбільший виклик.

Йому доведеться зіткнутися з цим.

Вам доведеться спробувати, а він зробить це

щоб спробувати і отримати допомогу тут.

Я маю на увазі, що ніхто не може сказати, що вони

знати, що він почує».

«Це, тож кажуть, що, як ви знаєте, Х’юстон чи щось таке, ви б сказали, що це

сто вісімдесят градусів.

Але це суха спека.

У Х’юстоні так кажуть?

О, можливо, ні.

Я все переплутався.

Сушіть, поки не потраплять у басейн».

«…Я встаю з сонцем… Слухай.

У вас є власна кімната, у якій можна спати.

Мені байдуже, що ви робите.

Мені байдуже, коли.

Ці двері замикаються.

Ці двері замикаються вночі до дев’ятої години.

Якщо ви не в цьому будинку

о дев’ятій годині, тоді вам краще знайти місце для спати.

Тому що ти ні

буду бомжом у цьому домі.

Вечеря готова…»

Немає нікого, хто б узяв мою провину

Якби вони хотіли

Мене нема нічого, що могло б тримати мене в розумі

І для вас це все одно

Немає куди поставити ціль

Тому я всюди

Ніколи більше не підходь до мене

Ти справді думаєш, що ти мені потрібен?

Я більше ніколи не буду відкритий

Я ніколи не міг би бути відкритим знову

Я більше ніколи не буду відкритий

Я ніколи не міг би бути відкритим знову

І я посміхаюся й навчусь прикидатися

І я ніколи більше не буду відкритий

І у мене більше не буде мрій, щоб захищати

І я ніколи більше не буду відкритий