Roma ferro ignique - Draugr

Nella notte, silenti

Brillan nel cielo gli astri,

Lontani fori da cui gli dei

Ci osservano dall’empireo.

Strisciamo,

Selene illumina un sentiero impervio

Preghiamo che le parche

Tessino a lungo il nostro filo.

Una stella brilla in terra

Ancor più di quelle in cielo,

Sette colli immersi nella nebbia,

Sete cuori di una sola grandezza.

Culla di dominatori e re,

Che del mondo han fatto conquista,

La sua stretta si stende oltre la vista!

Elegante e imponente,

Severa e corrotta,

Si stende innanzi a noi la grandezza di roma!

Attraverso antiche vie

Di una città senza età,

Lasciamo una scia di sangue e morte,

Nessuna pietà

Il nostro ferro italico la croce spezzerà.

Gridan corpi mutilati bruciano fra rovi,

Vittime impotenti di perversi e sadici fedeli,

Spezziam le catene di chi vive ancora

Con una spada in mano salveranno il loro onore.

Serpenti di fuoco vedon gli astri ora dall’alto

Le vie dell’urbe come fuochi disegnano morte

Pesanti passi fra carne morta o in agonia

Scendiamo nel laido utero della vecchia madre roma

Venere cloacina…

Proteggi ancora i canali del tuo regno

O le loro menzogne son scese anche qui,

Come feci putride, infettando roma

Dalle più profonde fondamenta?

Armi in mano, le fogne percorriam,

Per risalir nel centro della domus imperiale!

Le terme della villa ora ospitan festini

Le loro meretrici il nostro ferro fotteran!

Penetran nei corpi

E spezzano ossa i nostri gladi

Affondano impietosi nella carne del tiranno

Sparpagliamo viscere a decoro degli altari

Che ardon nella notte per la gloria degli dei

Roma, ferro ignique Lux in tenebris!

crux delenda est!

Ave vitulia!

Вночі тихо

На небі сяють зорі,

Далекі нори, з яких боги

Вони спостерігають за нами з емпіреї.

Ми повзаємо,

Селена освітлює нерівний шлях

Ми молимося, щоб ви припаркували їх

Тессіно наша тема вже давно.

На землі сяє зірка

Навіть більше, ніж ті на небі,

Сім пагорбів, занурених у туман,

Спрагли серця однієї величі.

Колиска правителів і королів,

Хто завоював світ,

Його хватка виходить за межі видимості!

Елегантний і імпозантний,

Суворий і розбещений,

Перед нами простягається велич Риму!

Стародавніми шляхами

Нестаріючого міста,

Ми залишаємо слід крові і смерті,

Без пощади

Наш курсивний залізний хрест зламає.

Кричать понівечені тіла горять серед язини,

Безсилі жертви збоченців і вірних садистів,

Розірвемо кайдани тих, хто ще живе

З мечем у руках вони врятують свою честь.

Вогняні змії бачать тепер зірки згори

Вулиці міста, як пожежі, притягують смерть

Важкі кроки між мертвим тілом або в агонії

Спускаємося в потворну матку старої римської матері

Венера клоацина...

Все ще захищайте канали свого королівства

Або їхня брехня також прийшла сюди,

Як я гнильний, заражаючи Рим

З найглибших підвалин?

Руки в руках, ходімо по каналізації,

Щоб повернутися до центру імперського домусу!

У термах вілли тепер проводять вечірки

Їхні блудниці будуть трахати наше залізо!

Проникнення в тіла

А наші гладіуси ламають кістки

Вони безжально тонуть у плоть тирана

Розкидаємо надра для прикраси вівтарів

Який запал уночі на славу богів

Рим, залізо Ignique Lux in tenebris!

crux delenda est!

Ave Vitulia!