Guided Through a Starless Night - Downfall Of Gaia

Whispers of the void

Guide us into the painted grey

We’re tortured by solitude

Oblation to the shrine

Darkness flows through the rivers

And my lungs are filled with water

The abstract beauty of a moment

Became my emperor of decay

As the stars shine through the night

Each breath reflects in the stream

Pale blue moon, shimmering lights

Cold and desolate, choking life

There are cemeteries

That I remember

Graves

Full of bones

I do not make a sound

My heart moving, it sits in a tunnel

In it, darkness

Like a shipwreck

We died going into ourselves

As all, we were drowning inside our hearts

And so we lived, falling out of the swim

Into the soul

And there were corpses

Feet made of cold and sticky clay

Death

Is inside the gallops

Like a barking

Where there are no dogs

Coming out from dogs

Somewhere

From graves

Somewhere

Growing in the damp air

Rank tears of venom

Death arrives among all that sound

Like a shoe with no foot in it

Like a suit with no man in it

Comes and knocks, using a ring with no stone in it

With no finger in it

Comes and shouts

With no mouth, with no tongue, with no throat

Nevertheless

Its steps can be heard

And its clothing

Makes a harsh sound

Like a train

I’m not sure

I understand only a little

I can hardly see

But it seems to me

That its singing has the color

Of damp violets

Of violence

Yellow at home

In the earth

Because the face of death is green

And the milk death gives is green

Like the penetrating darkness of a vile relief

And the somber color of ambient winter

Шепіт порожнечі

Проведіть нас у сірий колір

Нас катує самота

Пожертвування святині

Річками тече темрява

І мої легені наповнені водою

Абстрактна краса моменту

Став моїм імператором розпаду

Як зірки сяють уночі

Кожен вдих відбивається в потоці

Блідо-блакитний місяць, мерехтливі вогні

Холодне й безлюдне, душне життя

Є кладовища

що я пам’ятаю

Могили

Повний кістків

Я не видаю звук

Моє серце рухається, воно сидить у тунелі

У ньому темрява

Як корабельна аварія

Ми померли, занурюючись у себе

Як і всі, ми тонули в наших серцях

І так ми жили, випавши з запливу

В душу

І були трупи

Ноги з холодної та липкої глини

Смерть

Знаходиться в галопі

Як гавкіт

Де немає собак

Виходить від собак

Десь

З могил

Десь

Росте у вологому повітрі

Рейтинг сльози отрути

Серед усього цього звуку приходить смерть

Як черевик без ноги

Як костюм, у якому немає чоловіків

Приходить і стукає, використовуючи кільце без каменю

Без пальця

Приходить і кричить

Без рота, без язика, без горла

Тим не менш

Його кроки можна почути

І його одяг

Видає різкий звук

Як потяг

Я не впевнений

Я розумію лише трошки

Я майже не бачу

Але мені здається

Щоб її спів мав колір

З вологих фіалок

Про насильство

Жовтий вдома

У землі

Тому що обличчя смерті зелене

А молочна смерть дає зелена

Як пронизлива темрява мерзкого рельєфу

І похмурі кольори навколишньої зими