Rue Des Marais - Dominique A

Il neige ce matin

Dans la rue des marais

David court

Et je lui cours après;

La sonnette a parlé

Tournez vos sabliers

Et la blouse vert d’eau

Pénètre sous la peau

16h30, les cris

Les sabliers vidés

Bientôt j'écrirai tout

Quand je saurai viser;

En attendant, j’embrasse

La joue qui s’est baissée

Dans la rue verglacée

Et à demain l’angoisse

Il neige ce matin

Cinq ans à tout casser

Dans la rue des Marais;

David est essoufflé

Je l’ai bientôt rejoint

Et je n’sais plus après

Christelle est la première

A n’pas vouloir m’aimer

Je pressens une liste

Longue à se dérouler;

Hier sous les remparts

Le chien s’est échappé;

J’aurai bientôt onze ans

Je songe à m’habituer

Au sang de betterave

Au jus de rose mêlé

Je saurai m’habituer;

Je ne saurai jamais

Et j’irai dispersé

Loin de Rue des Marais

C’est un vieux effrayant

Qui entre dans ma chambre

Et fait claquer la porte

Je ne saurai jamais

Si j’ai rêvé tout ça

La porte renvoyée

A la face du grand-père

Un jour, rue des Marais

La perche dans le chlore

Me semble hors de portée

Dans un instant je plonge

Le monde aura gagné;

Dans le square la roue tourne

Tranchante, dentelée

Le genou, comme la pierre

S’en va cicatriser

Une ville à deux versants

Haute et basse, m’obsède

Tout m’y est arrivé

Et depuis je décline

Sur tous les tons la tristesse

Qu’elle m’a refourguée

Il neige ce matin

La pierre embourgeoisée

Accueille sourcils froncés

La belle intruse blanche

Qui me fait m'étaler

Je pleure comme un dimanche

Plus tard j'écrirai tout

Quand je saurai viser

Viser Rue des Marais

La télé allumée

La vie qui démarrait

Et l’odeur de l’orange

Qui me réveillerait

Demain Rue des Marais

(Merci à Jeremy pour cettes paroles)

Сьогодні вранці йде сніг

На болотній вулиці

Девід біжить

А я біжу за ним;

Дзвінок заговорив

Поверніть свої пісочні годинники

І водно-зелена блузка

Проникає під шкіру

16:30, крики

Спустошені пісочні годинники

Скоро все напишу

Коли я вмію цілитися;

А тим часом я цілую

Щока, що опустила

На крижаній вулиці

І до завтра туги

Сьогодні вранці йде сніг

П'ять років, щоб зламати все

На вулиці Маре;

Девід задихався

Незабаром я приєднався до нього

А потім не знаю

Крістель перша

Не хочуть мене любити

Я відчуваю список

Довго розгортатися;

Вчора під валами

Собака втік;

Мені скоро буде одинадцять

Думаю звикнути

З буряковою кров'ю

Зі змішаним трояндовим соком

Я звикну;

я ніколи не дізнаюся

І я піду розсіяний

Як далеко від Rue des Marais

Він страшний старий

Хто заходить до моєї кімнати

І грюкнути дверима

я ніколи не дізнаюся

Якби мені все це снилося

Повернені двері

Перед дідом

Одного разу, rue des Marais

окунь в хлорі

Здається недосяжним

За мить я пірнаю

Світ переможе;

У квадраті колесо обертається

Гострий, зубчастий

Коліно, як камінь

Зникає рубець

Двостороннє місто

Високі й низькі, одержимі мною

Зі мною трапилося все

А оскільки я відмовляюся

На всіх тонах смуток

Що вона мене віддала

Сьогодні вранці йде сніг

Джентрифікований камінь

Вітає нахмурившись

Прекрасний білий зловмисник

Хто змушує мене розтягуватися

Я плачу, як неділя

Пізніше все напишу

Коли я можу прицілитися

Ціль Rue des Marais

Увімкнено телевізор

Життя, яке починалося

І запах апельсина

хто б мене розбудив

Завтра Rue des Marais

(Дякую Джеремі за ці слова)