L'Horizon - Dominique A

«Nous n’irons pas plus loin», te dit le capitaine

Trop d’obstacles aujourd’hui pour gagner l’horizon

Des baleines puises gmissent sur la grve

Leur sang couvre des bouches comme autant d’hameons

Comme autant de collines occultant l’horizon

De crtes insensibles l’adagio des plaines

«Je suis vraiment navr «, te dit le capitaine

Et tu sens qu’il dit vrai et qu’il a le cњur bon.

Ds lors la bouche vermeille d’une femme au harpon

Qui entre dans tes murs et saigne les baleines

Te fait des mois durant ddaigner l’horizon

Et lorsque tu le croises snober le capitaine.

Quand tu rentres chez toi, tu te dis qu’il fait bon

Le mensonge est partout infiltr?

dans tes veines

Tant tu aimes goter au sang de la baleine

Qui d?

borde des lvres de la femme au harpon.

Mais un jour sur ta manche tire le capitaine

Les yeux exorbits, il te dit: «Repartons «.

Il est temps de sortir du sommeil des reines

Car nul ne vous attend autant que l’horizon.

C’est Lob Nor qui t’espre, l’Inlandsis qui t’appelle

La Sierra Nevada qui la nuit crie ton nom

Et c’est la Grande Bleue qui rehausse le ciel

Chacun d’eux te rclame et t’offre l’horizon

Mais celui-ci t’chappe, stopp dans son lan

Par des sommets hargneux, des valles encaisses,

Des villes au cњur de pierre aux formes insenses

Vois, la barbe te pousse et ton pas se fait lent.

Et tu entends au loin les plaintes des baleines

Qui avant de finir sur la grve ont sans doute

Connu cet horizon don’t seul le capitaine

Espre encore pour deux que tu croises la route.

Mais un jour au silence qui monte aux alentours

Comme tes yeux se dcollent, tu sais qu’on t’a laiss?

Seul avec ton vieux rve don’t l’ombre est un vautour

Qui dessous tes haillons sent la chair s’asscher

Et comme en de lents cercles, il va pour t’entreprendre

Le dcor s’aplanit, les courbes se dfont

Tout se dgage, oui, sans doute las de t’attendre

C’est lui qui vient toi, il est l l’horizon

— Далі не підемо, — каже вам капітан

Сьогодні надто багато перешкод, щоб досягти горизонту

Стогнуть виснажені кити на пляжі

Їхня кров покриває роти, як багато гачків

Як стільки пагорбів, що закривають обрій

З нечутливих гребенів адажіо рівнин

«Мені дуже шкода», — каже вам капітан

І ви відчуваєте, що він говорить правду і що в нього добре серце.

Відтоді червоний рот жінки з гарпуном

Хто входить у твої стіни і знекровлює китів

Змушує вас зневажати горизонт місяцями

І коли ви зустрінете його, зневажіть капітана.

Коли приходиш додому, кажеш собі, що добре

Брехня проникла всюди?

у твоїх венах

Тобі так подобається смакувати кров кита

Хто з

лінії губи жінки з гарпуном.

Але день у рукаві тягне капітана

З виряченими очима він каже тобі: «Ходімо назад».

Пора прокидатися від сну королев

Тому що ніхто не чекає тебе більше, ніж горизонт.

Це Лоб Нор чекає на вас, Inlandsis кличе вас

Сьєрра-Невада, що вночі кричить твоє ім'я

І це Велика Синєва, що піднімає небо

Кожен з них вимагає вас і пропонує вам горизонт

Але цей утікає від вас, зупиняється на місці

Через похмурі вершини, глибокі долини,

Міста з кам'яним серцем шалених форм

Бачиш, борода штовхає тебе, і крок стає повільним.

І ви чуєте вдалині крики китів

Хто перед закінченням страйку не сумнівається

Відомий цей горизонт, про який тільки капітан

Сподівайся знову на двох, що переходиш дорогу.

Але одного дня в тиші, що стоїть навколо

Коли ваші очі відриваються, ви знаєте, що ми вас покинули?

Наодинці зі своєю давньою мрією, чия тінь — гриф

Хто під твоїм лахміттям відчуває, як сохне плоть

І як у повільних колах він іде братися за вас

Декорація сплющується, криві розплутуються

Все спливає, так, напевно, втомилися вас чекати

Це він приходить до вас, він горизонт