La lontananza - Domenico Modugno

Mi ricordo che il nostro discorso

Fu interrotto da una sirena

Che correva lontana, chissà dove

Io ebbi paura perché sempre

Quando sento questo suono

Penso a qualcosa di grave

E non mi rendevo conto che per me e per te

Non poteva accadere nulla di più grave

Del nostro lasciarci…

Allora, come ora

Ci guardavamo

Avremmo voluto rimanere abbracciati ed invece

Con un sorriso, ti ho accompagnato per la solita strada

Ti ho baciata come sempre, e ti ho detto dolcemente:

«La lontananza, sai, è come il vento

Spegne i fuochi piccoli

Ma accende quelli grandi… quelli grandi»

La lontananza, sai, è come il vento

Che fa dimenticare chi non s’ama

È già passato un anno ed è un incendio

Che mi brucia l’anima

Io che credevo d’essere il più forte

Mi sono illuso di dimenticare

E invece sono qui a ricordare…

A ricordare te

La lontananza, sai, è come il vento

Che fa dimenticare chi non s’ama

È già passato un anno ed è un incendio

Che brucia l’anima

Adesso che è passato tanto tempo

Darei la vita per averti accanto

Per rivederti almeno un solo istante

Per dirti: «Perdonami»

Non ho capito niente del tuo bene

Ed ho gettato via inutilmente

L’unica cosa vera della mia vita

L’amore tuo per me

Ciao, amore…

Ciao, non piangere

Vedrai che tornerò

Te lo prometto, ritornerò

Te lo giuro, amore, ritornerò

Perché ti amo

Ti amo…

Ritornerò…

Ciao, amore…

Ciao…

Ti amo!

Пам’ятаю нашу промову

Його перервала сирена

Біжить далеко, хтозна куди

Я боявся, бо завжди

Коли я чую цей звук

Я думаю про щось серйозне

І я не усвідомлював цього для нас із вами

Нічого серйознішого не могло статися

Про наш відхід...

Тоді, як зараз

Ми подивилися один на одного

Нам би хотілося залишитися в обіймах і замість цього

З усмішкою я провів вас у звичному шляху

Я поцілував тебе, як завжди, і тихо сказав тобі:

«Відстань, ви знаєте, як вітер

Гасити невеликі пожежі

Але увімкніть великі ... великі "

Відстань, знаєш, як вітер

Що змушує забути тих, хто себе не любить

Вже рік пройшов, а пожежа

Це палить мою душу

Я, який вірив, що я найсильніший

Я обдурив себе, щоб забути

І замість цього я тут, щоб згадати...

Щоб пам’ятати тебе

Відстань, знаєш, як вітер

Що змушує забути тих, хто себе не любить

Вже рік пройшов, а пожежа

Це палить душу

Тепер, коли це було багато часу

Я б віддав своє життя, щоб ти був поруч

Щоб побачити вас знову хоча б на одну мить

Сказати тобі: «Пробач мені»

Я нічого не розумію твого добра

І я безрезультатно його викинув

Єдина справжня річ у моєму житті

Твоя любов до мене

Привіт Любов…

Привіт, не плач

Ти побачиш, що я повернуся

Я обіцяю тобі, я повернуся

Клянусь тобі, кохана, я повернуся

Тому що я люблю тебе

Я тебе люблю…

Я повернусь…

Привіт Любов…

Привіт…

Я тебе люблю!