Hobo Bill's Last Ride - Doc Watson

Riding east-bound freight train, stealing through the night

He was just a lonesome hobo who was fighting for his life

The sadness in his eyes revealed the torture of his soul

As he raised a weak and weary hand to brush away the cold

Outside the rain is falling on that lonely boxcar door

But the little frame of Hobo Bill lay still upon the floor

As the train sped through the darkness and the raging storm outside

No one knew that Hobo Bill was taking his last ride

He was a lonesome hobo

No warm lights flickered 'round him no blankets were there to fold

There was nothing but the howling wind and the driving rain so cold

As he heard a whistle blowing in a dreamy kind of way

The hobo seemed contented for he smiled there where he lay

It was early in the morning when they raised the hobo’s head

The smile still lingered on his face, though Hobo Bill was dead

There was no one there to weep for him or soothe his weary soul

For he was just a hobo who had died out in the cold

He was a lonesome hobo

Їхати вантажним потягом на схід, крадучи всю ніч

Він був просто самотнім бродягою, який боровся за своє життя

Смуток в його очах виявив катування його душі

Коли він підняв слабку й втомлену руку, щоб відмахнутися від холоду

Надворі дощ падає на ті самотні двері вагона

Але маленький каркас Болому Білла нерухомо лежав на підлозі

Коли потяг мчав крізь темряву та люту бурю надворі

Ніхто не знав, що Хобо Білл їде в останню путь

Він був самотнім бродягою

Навколо нього не мерехтіли теплі вогники, ковдри не було, щоб скласти

Не було нічого, крім виття вітру та такого холодного дощу

Коли він почув мрійний свисток

Бродяга здавався задоволеним, оскільки посміхнувся там, де лежав

Був рано вранці, коли вони підняли голову бродяги

Посмішка все ще залишалася на його обличчі, хоча Хобо Білл був мертвий

Там не було нікого, щоб оплакувати його чи заспокоїти його втомлену душу

Бо він був просто бродягою, який вимер на холоді

Він був самотнім бродягою