Every Day Dirt - Doc Watson

John come home all in a wonder,

Rattled at the door just like thunder.

«Who is that?"Mister Hendley cried,

«It is my husband!

You must hide!»

She held the door till old man Hendley

Jumping and jerking went up the chimney.

John come in, looked all around,

But not a soul could be found.

John sat down by the fireside weeping,

Up the chimney he got to peeping.

There he saw the poor old soul

Sittin' a-straddle of the pot-rack pole.

John built on a rousing fire

Just to suit his own desire.

His wife called out with a free good will,

«Don't do that, for the man you’ll kill!»

John reached up and down he fetched him

Like a racoon dog he catched him.

He blacked his eyes and then he did better:

He kicked him out upon his setter.

His wife she crawled in under the bed,

He pulled her out by the hair of the head.

«When I’m gone, remember this!»

And he kicked her where the kicking is best.

The law came down and John went up,

He didn’t have the chance of a yellow pup,

Sent him down to the old chain gang

For beating his wife, the dear little thing.

When he got off, he went back to court,

His wife she got him for non-support.

John didn’t worry and John didn’t cry

But when he got close, he socked her in the eye.

Took John back to the old town jail

His wife she come and paid his bail.

Won’t be long till he’ll be loose --

I could tell more about it but there ain’t no use.

Джон повернувся додому з дивом,

Загримів у двері, як грім.

«Хто це?» — вигукнув містер Хендлі,

«Це мій чоловік!

Ви повинні сховатися!»

Вона тримала двері до старого Гендлі

Стрибки й ривки пішли вгору по димоходу.

Джон увійшов, оглянувся навколо,

Але жодної душі не вдалося знайти.

Іван сів біля вогню і плакав,

До димаря він піддивився.

Там він побачив бідну стару душу

Сидячи на жердині для горщика.

Іоанн будував на вогні

Просто за його власним бажанням.

Його дружина покликала з доброю волею,

«Не роби цього, заради людини, яку ти вб’єш!»

Джон простягнув руку вгору й опустив його

Як єнотний собака, він його зловив.

Він почорнив очі, а потім вчинив краще:

Він вигнав його на своєму сетері.

Його дружина залізла під ліжко,

Він витягнув її за волосся на голові.

«Коли мене не буде, пам’ятай це!»

І він вдарив її ногою там, де багати найкраще.

Закон зійшов, а Іван піднявся,

Він не мав шансу жовтого цуценя,

Відправив його до старої ланцюгової банди

За те, що побив дружину, мила дрібниця.

Коли він вийшов, повернувся до суду,

Дружина отримала його за неутримання.

Джон не хвилювався, і Джон не плакав

Але коли він підійшов ближче, впів їй в око.

Відвіз Джона назад у стару міську в’язницю

Прийшла дружина і заплатила за нього заставу.

Незадовго, поки він не звільниться -

Я могла б розповісти про це більше але немає користі.