Dünya Dönerken - Doğu

Aferin.

Karartın tüm evreni, aferin

Ve katledin, hatta duyulsun tüm evlerin matemi

Bu kadar bencil olma, yükün ne ki sen nesin?

Hislerim kan içinde, böyle büyük değildir Akdeniz

Yıkıldığımı sandığım her vakit devirdim bin asrı

Bugün bi' yüküm yok;

hepsini öldürdüm, bir bir astım

Hiçbir şeyi boşa yaşamadım;

anlatırım, susmam

Kalem bana sadık, eğer yazmıyorsam kusmaz

Her günün gecesinde öldüğümü bilirim aylarca

Tamamen kalkarım ben hislerimde sızı kalmazsa

Ben de bi' şairim eğer kalemi benden almazsan

Bundan da bahsedicem eğer sızıp kalmazsam

Bugün de doldu defterim

Göremedim ya belki de bundandır nefretim

Yıllardır sen deyip çizmek istediğim her resim

Ve bıkmadan çizmek istedim, kırılan her teni

Gerçeği sor, gerçeği vur yüzüme

Sen her şeyi alıp giderken ben kalırım burda

Savaşırım kendimle dünya dönerken

Gerçeği sor, gerçeği vur yüzüme

Sen her şeyi alıp giderken ben kalırım burda

Savaşırım kendimle bi' başıma sönerken

Kalabalık bi' dünya, adımlarım ufak

Önüne hayat diye koyarlar bunu, koşturursun olmaz

Sanki tüm umutlar birer tuzak, tek çıkarın para

Bu yolun yarısı bembeyazken moruk diğer yarısı kara

Sen de aldanırsın buna, sen de kaybedersin bi' gün

Sen de kandırırsın kendini ve de saklanırsın.

Ölüm

Sana da katlanır ve günü gelince hapsolursun.

Toprak

Kana doymaz aslanım ve sen de kaybolursun bi' gün

Bak bana, zehirli meyvelerse kollarımda

Dostlarım yollarında, hayali sırtlarında

Tonla yük omuzlarında yürür gider, hepsi kendi kurallarında

Söyle, hayat mı geçer boş otobüs duraklarında?

Hangi makale yazmış rutubetli duvarları?

Yalanla boyalı yüzler, kaçar hayatın doğallığı

Bıçak sırtı yaralar var, ezberledim kaldırımları

Bir hayalin peşinde ziyan oldu yıllarım

Gerçeği sor, gerçeği vur yüzüme

Sen her şeyi alıp giderken ben kalırım burda

Savaşırım kendimle dünya dönerken

Gerçeği sor, gerçeği vur yüzüme

Sen her şeyi alıp giderken ben kalırım burda

Savaşırım kendimle bi' başıma sönerken

Молодці.

Затьмарити весь всесвіт, молодець

А ти вбив, навіть нехай лунає жалоба всіх будинків

Не будь таким егоїстом, який твій тягар, що ти?

Мої почуття криваві, не дуже середземноморські

Кожного разу, коли я думав, що я впав, я збивав тисячу століть

Сьогодні я не маю навантаження;

Я вбив їх усіх, повісив по одному

Я нічого не витратив даремно;

Скажу тобі, я не мовчу

Перо мені вірне, не вирве, якщо не напишу

Я знаю, що вмираю вночі кожного дня протягом місяців

Я повністю встану, якщо не відчуватиму болю

Я теж поет, якщо ти не візьмеш у мене перо

Я також розповім про це, якщо не витікаю

Мій блокнот сьогодні теж повний

Я не бачив, можливо, тому я ненавиджу

Кожен малюнок, який я хотів намалювати роками

А я хотів невтомно малювати кожну зламану шкіру

Запитай правди, вдари правду в обличчя

Я залишаюся тут, поки ти все забираєш

Я борюся з собою, коли світ обертається

Запитай правди, вдари правду в обличчя

Я залишаюся тут, поки ти все забираєш

Я борюся з собою, поки виходжу сам

Світ людний, кроки мої маленькі

Вони ставлять це перед тобою як життя, ти можеш керувати ним

Наче вся надія — пастка, потрібні лише гроші

Поки половина цієї дороги біла, старий, друга половина чорна.

Ви також будете обдурені цим, ви теж втратите один день

Ви також обманюєте себе і ховаєтеся.

Смерть

Він терпить і вас, і коли настане день, вас ув’язнять.

Грунт

Мій лев не може насититися крові, і ти теж колись зникнеш

Подивися на мене, якщо це отруйний плід в моїх руках

Мої друзі на їхніх дорогах, на їхніх уявних спинах

Тонна ваги ходить на ваші плечі, все за своїми правилами

Скажіть, життя проходить на порожніх зупинках?

У якій статті писали про вологі стіни?

Обличчя, намальовані брехнею, уникає природності життя

Є ножові поранення, я запам’ятав тротуари

Мої роки були витрачені на погоню за мрією

Запитай правди, вдари правду в обличчя

Я залишаюся тут, поки ти все забираєш

Я борюся з собою, коли світ обертається

Запитай правди, вдари правду в обличчя

Я залишаюся тут, поки ти все забираєш

Я борюся з собою, поки виходжу сам