Ai A Noite - Dina

Cativa da sua lenda, de medos e fantasias

A noite não tem emenda e é noite todos os dias

Com as suas brincadeiras que às vezes nos deixam loucos

A noite não tem maneiras e até se mete nos esgotos

A noite chegou tão cega de não ver

Não ver a claridade, de não ver a claridade

Como um beijo que navega pelas duas

Ruas da saudade, pelas ruas da saudade

Ai ai ai ai ai ai…

Enquanto o poeta sonha e faz sonetos à Lua

A noite não tem vergonha e é de noite que anda nua

A noite estala de riso por saber que acende a chama

A noite não tem juízo, leva-nos todos prá cama

A noite chegou tão doce como, como

Um abraço de lã, como um abraço de lã

Prenhe de sombra deitou-se e deu, e deu

E deu à luz a manhã, e deu à luz a manhã

Ai ai ai ai ai ai…

У полоні твоєї легенди, страхів і фантазій

Ніч не має поправок і щодня ніч

З вашими жартами, які іноді зводять нас з розуму

Ніч не має манер і навіть потрапляє в каналізацію

Ніч стала такою сліпою, що не бачив

Не бачить ясності, не бачити ясності

Як поцілунок, який керує обома

Ruas da saudade, вулицями saudade

ой ой ой ой ой ой...

Поки поет мріє і складає сонети до місяця

Ніч не соромиться і саме вночі ти ходиш голий

Ніч розривається від сміху, знаючи, що запалює полум’я

Ніч не має сенсу, вона несе нас усіх спати

Ніч настала солодка, як

Вовняні обійми, як вовняні обійми

Вагітна тінню, лягла і дала, і дала

І народила вранці, і народила вранці

ой ой ой ой ой ой...