Des Landeshauptmann's Letzter Weg - Die Goldenen Zitronen

Die Stadt, die die Klage schon im Namen trägt

Harrte, wie gebannt

Ernst und ehrlich, für einmal echt

Durch Trauer und Schmerz verbannt

Den König der Herzen zu huldigen

Der Sonne des kleinen Landes

Und ein Schweigen war

Und ein Schwelgen

Und für einmal lies sich auch kein anderer schuldiger finden

Kein Verschwörer aus der Fremde, so sehr man auch suchte

Verleugner und beschmutzer, die wenigen genannt

Die Eins und Eins zusammenzählten, was offensichtlich uns bekannt

Beim Namen nannten und verweigerten, das Loblied mitzusingen

Auf den Händler der ANgst und des Resontiments

In der Stadt der Klage, bei den Millionen im Land

War man berauscht von soviel Schicksal

Und der Trauerverband, die ordnungsliebenden Bürger

Trotz aller unschöner Details, heimlich fasziniert von soviel Spitzbüberei

Durch den Nebel bricht plötzlich die Sonne hervor

Autos stehe still, sich verneigend das einfache Volk

Und ein Schweigen war

Und ein Schwelgen, und ein weinen immer fort

Goldhaubenfrauen, Schützen, Gardisten

Brauchtumsgruppen, Kavalleristenxx

Der Bischof und die Burschenschaftler

Der Kanzler im prächtigen Meer aus Grenzuniformen und Fahnen, Fahnen…

Etwas lag in der Luft

Das lies auch die jüngeren vergangene, gloreiche Zeiten erahnen

Vergessen war der Zwist

Und der arrisierte Grund

Und die Begabung ward obens genannt

Ohne zu sagen, worin sie eigentlich bestand

Und findig eine Pilgerstätte geplant

Wo sein Ende nahm

Місто, яке вже має позов на свою назву

Чекав зачарований

Серйозно і чесно, один раз по-справжньому

Вигнаний смутком і болем

Віддаючи шану королю сердець

Сонце маленької країни

І настала тиша

І валятися

І нараз не знайшли іншого винуватця

Жодного змовника з-за кордону, як не шукай

Заперечників і осквернителей, названих небагатьма

Складаючи один до одного, що, очевидно, нам відомо

Подзвонив по імені і відмовився співати дифірамби

До торговця страхом і резонансом

У місті плачу, з мільйонами по всій країні

Невже вас так сп’яніла доля?

І асоціація жалоби, впорядковані громадяни

Незважаючи на всі потворні подробиці, таємно зачарований такою кількістю пройдисвіту

Сонце раптом пробивається крізь туман

Машини стоять на місці, простий народ кланяється

І настала тиша

І валяння, і плач завжди

Золотохобаті жінки, стрільці, гвардійці

Спеціальні групи, cavalrymenxx

Єпископ та члени братства

Канцлер у чудовому морі прикордонних мундирів і прапорів, прапорів...

Щось витало в повітрі

Недавнє минуле, славні часи також дали уявлення про це

Про сварку забули

І причина арешту

А про талант говорилося вище

Не кажучи, з чого воно насправді полягало

І винахідливо спланував місце паломництва

Де це закінчилося