Par Delà Les Plaines - Dick Rivers

Par-delà les plaines, nous rentrerons

Aliter nos consciences et nos corps

Par-delà les plaines, nous reviendrons

Vers ces femmes qui n’attendent plus l’aurore

Par-delà les plaines, nous laisserons

Les échos de nos nuits sans sommeil

L’usure des jours que l’on surveille

Sans penser que demain est pareil

Et les femmes pleurent quand les hommes leur reviennent

Et les femmes pleurent quand les hommes se souviennent

Par-delà les plaines, nous oublierons

Celles qu’on trahit maladroitement

Par-delà les plaines, nous pleurerons

Celles qu’on aime un peu moins qu’avant

Par-delà les plaines, nous marcherons

Dans l’air glacé du jour qui naît

Et nos peaux abîmées diront

Les vies à perdre la raison

Et les femmes pleurent quand les hommes leur reviennent

Et les femmes pleurent quand les hommes se souviennent

Par-delà les plaines, nous reviendrons

Aimer celles qui vivent malgré tout

Par-delà les plaines, nous sombrerons

Dans des bras qui n’attendent que nous

Par-delà les plaines et les saisons

Nous resterons vivants malgré tout

Et lorsque la nuit nous appellera

Nous oublierons à peu près tout

Et les femmes pleurent quand les hommes leur reviennent

Et les femmes pleurent quand les hommes se souviennent

Et les femmes meurent en silence et sans haine

Et les femmes meurent dans la terre de ces plaines

За рівнини ми повернемося

Заспокоїти наш розум і тіло

За рівнини ми повернемося

Назустріч цим жінкам, які більше не чекають світанку

За рівнини ми підемо

Відлуння наших безсонних ночей

Зношеність днів, які ми спостерігаємо

Не думаючи, що завтра те саме

А жінки плачуть, коли чоловіки повертаються до них

І жінки плачуть, коли чоловіки згадують

За рівнинами ми забудемо

Ті, кого невміло зраджують

Над рівнинами ми будемо плакати

Тих, яких ми любимо трохи менше, ніж раніше

По рівнинах ми підемо

У крижаному повітрі світанкового дня

А наші пошкоджені шкури скажуть

Живе, щоб втратити розум

А жінки плачуть, коли чоловіки повертаються до них

І жінки плачуть, коли чоловіки згадують

За рівнини ми повернемося

Любити тих, хто живе незважаючи ні на що

Над рівнинами ми потонемо

В обіймах, які на нас чекають

За межами рівнин і пір року

Ми залишимося живими, незважаючи ні на що

І коли кличе нас ніч

Ми забудемо майже все

А жінки плачуть, коли чоловіки повертаються до них

І жінки плачуть, коли чоловіки згадують

А жінки вмирають мовчки і без ненависті

І жінки вмирають на землі цих рівнин