Autodafé - Diapsiquir

Du goulot tiède, la voix des anges

Est-il vivant?

Qu’on me (?) l’asperge en le disant

Dis, quand est-ce qu’on va dans le… noir?

Écris, écris, et lève ton dard

Dis, quand est-ce qu’on va dans le… noir?

Et dis, quand est-ce qu’on part?

Est-il vivant?

Dis, quand est-ce qu’on va dans le… noir?

Est-il vivant?

Écris, écris, et lève ton dard

Est-il vivant?

Dis, quand est-ce qu’on va dans le… noir?

Est-il vivant?

Et dis, quand est-ce qu’on part?

Est-il vivant?

Dis…

Ça a commencé comme ça

Ça a commencé comme ça

Si vous n’avez rien à m’dire

Pourquoi venir auprès de moi?

Pourquoi me faire ce sourire?

Qui tournerait la tête en bas?

J’suis comme le prince d’un pays pluvieux

Riche, mais impuissant, jeune et pourtant vieux

Riche, mais impuissant, jeune et pourtant vieux

Qui de ses précepteurs, méprisant les courbettes

S’ennuie avec ses chiens, comme avec d’autres bêtes

Amène-moi tous ces papiers

Qu’on en fasse un bon festin

Enfin mon autodafé

Laissez-moi allumer

Mon destin

Il n’est rien au monde que je vomisse

Autant que le pessimisme

L’homme n’existe pas

Quel est le combat (?) le mimétisme

Moi, on parle de moi, je parle de moi, tu parles de moi

L’homme n’existe (pas)

Dieu est u… nihiliste

Mimétisme

Je suis pour l’intolérance parfaite et j’estime qui n’est pas avec moi est (et?

) contre moi

Est contre moi

Encore moi

Est (et?) contre moi

J’estime qui n’est pas avec moi est (et?) contre moi

La vie est un roman écrit 600 fois (oui)

Comme tu mettais ton pyjama Spiderman

Tu te déguises avec les mots de Bataille, Sade ou Lautréamont

Mais c’est lourd, folklorique et triste

«Envole-toi bien loin de ces miasmes morbides;

Va te purifier dans l’air supérieur

Et bois, comme une pure et divine liqueur

Le feu clair qui remplit les espaces limpides

Derrière les ennuis et les vastes chagrins

Qui chargent de leur poids l’existence brumeuse

Heureux celui qui peut d’une aile vigoureuse

S'élancer vers les champs lumineux et sereins

Celui dont les pensers, comme des alouettes

Vers les cieux le matin prennent un libre essor

— Qui plane sur la vie, et comprend sans effort

Le langage des fleurs et des choses muettes !»

Est-il vivant?

Dis, quand est-ce qu’on finit l’histoire?

Et dis, quand est-ce qu’on part?

Est-il vivant?

Dis, quand est-ce qu’on finit l’histoire?

Et dis, quand est-ce qu’on s’marre?

Est-il vivant?

Dis, quand est-ce qu’on finit l’histoire?

Et dis, quand est-ce qu’on part?

Est-il vivant?

Dis, quand est-ce qu’on finit l’histoire?

Et dis, quand est-ce qu’on s’marre?

Dis, dis, dis

Dis, dis, dis

Dis, dis, dis

(Le Père, le Fils, le Saint-Esprit)

Dis, dis, dis

(Au nom du Père…)

Dis, dis, dis

Dis, dis, dis

З тепленької шиї голос ангелів

Він живий?

Посипте це на мене (?) кажучи

Скажи, коли ми підемо в... темряві?

Пишіть, пишіть і піднімайте жало

Скажи, коли ми підемо в... темряві?

І скажи, коли ми виїжджаємо?

Він живий?

Скажи, коли ми підемо в... темряві?

Він живий?

Пишіть, пишіть і піднімайте жало

Він живий?

Скажи, коли ми підемо в... темряві?

Він живий?

І скажи, коли ми виїжджаємо?

Він живий?

Казати…

Почалося так

Почалося так

Якщо тобі нема що мені сказати

Чому приходити до мене?

Навіщо дарувати мені цю посмішку?

Хто б перевернувся з ніг на голову?

Я як принц дощової країни

Багатий, але безпорадний, молодий і водночас старий

Багатий, але безпорадний, молодий і водночас старий

Хто з його вихователів, зневажаючи луки

Нудьгує зі своїми собаками, як і з іншими тваринами

Принеси мені всі ці папери

Нехай буде гарне свято

Нарешті моя книга горить

дай мені запалити

Моя доля

Немає нічого на світі, що б мене блювало

Аж песимізм

людини не існує

Що таке бійка(?) мімікрія

Я, вони про мене, я про себе, ти про мене

Людини не існує

Бог…нігіліст

Мімікрія

Я за абсолютну нетерпимість і вважаю, хто не зі мною (і?

) проти мене

проти мене

Знову я

Чи (і?) проти мене

Я вважаю, хто не зі мною, той (і?) проти мене

Життя - це роман, написаний 600 разів (так)

Як ти одягаєш піжаму людини-павука

Ви маскуєтеся словами Батая, Сада чи Лотреамона

Але він важкий, народний і сумний

«Літайте подалі від цих хворобливих міазмів;

Ідіть очиститися у верхній частині повітря

І пити, як чистий і божественний напій

Чистий вогонь, який заповнює чисті простори

Позаду біди і величезні печалі

Хто несуть свою вагу туманне існування

Щасливий той, хто може з енергійним крилом

Злітайте до полів світлих і спокійних

Той, чиї думки, як жайворонки

Назустріч небу вранці вільний політ

— Який витає над життям, і без зусиль розуміє

Мова квітів і мовчазних речей!»

Він живий?

Скажіть, коли ми закінчимо історію?

І скажи, коли ми виїжджаємо?

Він живий?

Скажіть, коли ми закінчимо історію?

І скажи, коли ми сміємося?

Він живий?

Скажіть, коли ми закінчимо історію?

І скажи, коли ми виїжджаємо?

Він живий?

Скажіть, коли ми закінчимо історію?

І скажи, коли ми сміємося?

Скажи, скажи, скажи

Скажи, скажи, скажи

Скажи, скажи, скажи

(Батько, Син, Святий Дух)

Скажи, скажи, скажи

(В ім'я Отця...)

Скажи, скажи, скажи

Скажи, скажи, скажи