Dona Nobis Pacem - Desolation

Rising from the lake of fire the white swan wings shall burn

Soaring up they take you higher it breaks your smile with every turn

Stretched out into cold horizons are memories of the serpent shore

A silent taste of cursed desires, afraid, but still you long for more

Defeat, oh horrid vision, leave my mind!

Set me free from the cage of my memories and of my dreams

Open doors to oblivion where sanctified slumber awaits

Be the dreams of ephemeral stature to leave me in time

Leave my private own darkness behind as I pass through the gates

Made restless by conscience I crave for relief

but I’m wedding my eyes to the hand of a thief

Will my terror at least take my mind off the feast

and caution me to not fall asleep?

Did I burn all my oil in the eve and my slumber

so the groom shall pass me left forever to hunger

Still to kindle the fire I’ll start and awake

and beg and plead for my burning soul’s sake

Dona nobis pacem

Father, I see the clouds march up to cover the evening sky

and the stars are but dim lights in abysmal distance,

Apprehension of the moonlit enigma — of time in reversal,

suffering eternal, judgement a-coming,

deliver me from this terminal dusk unto the dawn of everlasting light

Damnation beyond the realms of earthly fire, impotent to withdraw, eternal death

Fear not my child, I shall take your hand

If you follow me to the promised land

you shall never fear again

Defeat, itself defeated, fled my mind

Set me free from the cage of my memories and of my dreams

Open doors to oblivion where sanctified slumber awaits

Be the dreams of ephemeral stature to leave me in time

Leave my private own darkness behind as I pass the gates

Піднявшись із вогняного озера, будуть горіти білі лебедині крила

Злітаючи вгору, вони піднімають вас вище, це з кожним поворотом розриває вашу посмішку

У холодних горизонтах простягаються спогади про зміїний берег

Тихий смак проклятих бажань, страх, але все одно прагнеш більшого

Поразка, о жахливе бачення, покинь мій розум!

Звільни мене з клітки моїх спогадів і моїх мрій

Відкрийте двері в забуття, де чекає освячений сон

Будьте мріями про недовговічне зростання, щоб залишити мене вчасно

Залиште мою приватну темряву, коли я пройду крізь ворота

Неспокійний через совість, я жадаю полегшення

але я одружуюсь із рукою злодія

Чи мій жах принаймні відверне мене від бенкету

і застерігає мене щоб не заснути?

Чи я спалив всю нафту на переддень і сну

тому наречений передасть мене, залишивши назавжди голодувати

Щоб розпалити вогонь, я розпалю і прокинуся

і благати й благати заради моєї палкої душі

Dona nobis pacem

Батьку, я бачу, як хмари піднімаються, щоб закрити вечірнє небо

а зірки - лише тьмяні вогники в бездонній відстані,

Осягнення загадки, осяяної місячним світлом — часу в звороті,

вічні страждання, прийде суд,

визволи мене від цього кінцевого сутінку до світанку вічного світла

Прокляття за межами земного вогню, нездатність відступити, вічна смерть

Не бійся моєї дитини, я візьму твою руку

Якщо ти підеш за мною в землю обітовану

ти більше ніколи не будеш боятися

Поразка, сама поразка, покинула мій розум

Звільни мене з клітки моїх спогадів і моїх мрій

Відкрийте двері в забуття, де чекає освячений сон

Будьте мріями про недовговічне зростання, щоб залишити мене вчасно

Залиште мою приватну темряву позаду, коли я пройду ворота