For Island Fires and Family - Dermot Kennedy

How it must feel to be a bird

Roamin' lonely oversea air

How it must feel to be a bird

London, Paris, underneath

And I’ll wait on my own

(Ooh, hmm, ooh)

And I couldn’t tell you enough that I’m sorry

And no, you couldn’t tell me enough that you love me

But she’s bringin' the moon and stars to me

Damn permanent reverie

And even though this life, this love is brief

I’ve got some people who carry me

Wasn’t it love as soon as we knew each other properly?

Livin' 'bout half right 'til a certain person got to me

Nothin' is secret, everythin’s sacred, how it ought to be

Under the moonlight on a clear night

On rooftops is where I want to be

Sometimes I’m like a child, that’s somethin' I can’t release

Dreams of her comin' home, sweet home

And I’m tellin' you, home is so sweet

Said you reminded me of the summertime, and I still mean that

In a full room, I’m the only one she’s smilin' at

So wouldn’t you let me know if you were thinkin' less of me?

That’s what she asked me

What was promised, what we both agreed

But truthfully, if you ever go

You’ll drop me straight to Hell, the 7th circle

And I was talkin' with you earlier

We were open and vulnerable, it was wonderful

I, I used to dream that you would talk to me

I used to dream that you would talk to me

And I couldn’t tell you enough that I’m sorry

And no, you couldn’t tell me enough that you love me

But she’s bringin' the moon and stars to me

Damn permanent reverie

And even though this life, this love is brief

I’ve got some people who carry me

You know that feelin' when you think your heart is gonna come right out through

your shirt?

Get it a couple times a year

But I’ve been gettin' it more often with her

Now when I’m face to face with Death, I’ll grab his throat

And ask him, «How does it hurt?»

Up in those golden moments, growin' old too quickly

Was he thinkin' of her?

But she’s bringin' the moon and stars to me

Damn permanent reverie

And even though this life, this love is brief

I’ve got some people who carry me

Як це почути бути птахом

Блукаю самотнім заморським повітрям

Як це почути бути птахом

Лондон, Париж, внизу

І я буду чекати сам

(Ох, хм, ох)

І я не міг сказати вам достатньо, що мені шкода

І ні, ти не міг сказати мені достатньо, що ти мене любиш

Але вона приносить мені місяць і зірки

Проклята постійна мрія

І хоча це життя, ця любов коротка

У мене є люди, які несуть мене

Хіба це не було кохання, як тільки ми познайомилися?

Живу приблизно наполовину, поки до мене не підійшла певна людина

Ніщо не таємне, все святе, як так має бути

Під місячним світлом у ясну ніч

На дахах – це те місце, де я хочу бути

Іноді я як дитина, це те, чого я не можу відпустити

Мріє про її повернення додому, милий дім

І я вам кажу, вдома так мило

Сказав, що ти нагадав мені про літо, і я досі це маю на увазі

У повній кімнаті я єдина, кому вона посміхається

То чи б ви не дали мені знати, якби менше думали про мене?

Це вона мене запитала

Те, що було обіцяно, те, що ми обидва домовилися

Але по правді кажучи, якщо ви коли-небудь підете

Ви скинете мене прямо в Пекло, 7-е коло

І я розмовляв з вами раніше

Ми були відкритими та вразливими, це було чудово

Я, я колись мріяв, що ти розмовляєш зі мною

Раніше я мріяв, що ти розмовляєш зі мною

І я не міг сказати вам достатньо, що мені шкода

І ні, ти не міг сказати мені достатньо, що ти мене любиш

Але вона приносить мені місяць і зірки

Проклята постійна мрія

І хоча це життя, ця любов коротка

У мене є люди, які несуть мене

Ви знаєте те відчуття, коли думаєте, що ваше серце вирветься

твоя сорочка?

Отримуйте його пару разів на рік

Але я все частіше відчуваю це з нею

Тепер, коли я зі смертю зіткнусь віч-на-віч, я схоплю його за горло

І запитайте його: «Як це болить?»

У ті золоті хвилини, старіючи занадто швидко

Він думав про неї?

Але вона приносить мені місяць і зірки

Проклята постійна мрія

І хоча це життя, ця любов коротка

У мене є люди, які несуть мене