Time Of Our Lives - deM atlaS

The time of our lives

As people we shine

And the sun will never rise again

Washin' my

Dirty linens

Penicillin that be in 'em

Dried acrylic mono chromatics

And badly, woven tactics

Hard battles won

But we lost ground son

Now we back at one

In these homely trenches

With foul stenches, we fight

For inches near something

To hold onto but

I’ve been fighting for so long

I dunno where to go onto

A clung hard to someone

Who could to tell me better than no one

Who i was and where i came from

What i knew and if the sky

Was really blue

The river flows yet no one knows

Where it goes

The time of our Lives

As people we Shine

And the Sun will never Rise

Again

Shitty days make for some

Shitty nights the blackest lights

The saddest sights

Sad memories still seein' em vividly

Wickedly the sky’s so empty

Not a drop of cloud hoping to come down

In the form of liquid admiration

Rain cleansing my blasphemy passively

Passionately kissing

Fertile ground and its apple seeds

Reality, ain’t nothin to me

Nothin more than some fallacy

My calloused feet become jaggedy

Head more raggedy

No song speak tragedy

Without a tiny little shimmer of hope

Oh wait, there it goes

The time of our lives

As people we shine

And the sun will never Rise

Again

The World is made of paper it’s a paper bag jar

Got two eyes that are fulla demons and it’s

Heavy on my soul

Час нашого життя

Як люди, ми світимо

І сонце більше ніколи не зійде

Мию моє

Брудна білизна

Пеніцилін, який в них

Висушені акрилові монохромати

І погано, виткана тактика

Виграли важкі битви

Але ми втратили сина

Тепер ми повернемося до один

У цих затишних окопах

Ми боремося зі смородами

На дюйми біля чогось

Щоб триматися, але

Я так довго борюся

Не знаю, куди піти

А сильно вчепився за когось

Хто міг би сказати мені краще, ніж ніхто

Ким я був і звідки прийшов

Що я знав і якщо небо

Була справді блакитною

Річка тече, але ніхто не знає

Куди воно йде

Час нашого життя

Як люди, ми Сяємо

І Сонце ніколи не встане

Знову

Хірні дні роблять для деяких

Чортні ночі найчорніші вогні

Найсумніші видовища

Сумні спогади все ще бачать їх яскраво

Зло, небо таке порожнє

Жодної краплі хмари, яка сподівається спуститися

У формі рідкого захоплення

Дощ пасивно очищає моє богохульство

Пристрасно цілується

Родючий ґрунт і його насіння яблуні

Реальність для мене ні до чого

Не більше, ніж якась помилка

Мої мозолисті стопи стають нерівними

Голова більш обірвана

Жодна пісня не говорить про трагедію

Без найменшого проблиску надії

О, зачекайте, ось воно

Час нашого життя

Як люди, ми світимо

І сонце ніколи не встане

Знову

Світ зроблений з паперу, це баночка з паперовим пакетом

У мене два очі, які є повними демонами, і це так

Важко на душі