Мы не оставим города свои - Декабрь

Что-то мне сегодня душно и хмуро.

Сердце ноет, не находит покоя.

Ночью снилось мне кровавое утро

Над бескрайней гладью Чёрного моря

Великий город нашей силы основа,

Сверкает золотом церквей постаревших,

Единой правдой переполнено слово,

Народа слово городов уцелевших.

Мы не оставим города свои!

Мы обязательно дойдём!

Нас крепко держат руки нашей земли!

Мы свои песни допоём!

Мы едины нашей кровью и верой,

А наше слово много крепче чем камень,

И не измерить никакой в мире мерой,

То святое, что ковалось веками!

Не теряют доброты наши руки,

И даже можно нашим солнцем согреться,

Великий город сквозь победы и муки

Уже не раз прошел, ведь мы в его сердце!

Всюду пляшет запах страха и власти -

Запах зверя всем известной породы.

Он всех сжигает без разбора по масти,

Омывая кровью вечные горы.

Мы не оставим города свои!

Мы обязательно дойдём!

Нас крепко держат руки нашей земли!

Мы свои песни допоём!

Щось мені сьогодні душно та похмуро.

Серце ниє, не знаходить спокою.

Вночі снився мені кривавий ранок

Над безмежною гладдю Чорного моря

Велике місто нашої сили основа,

Виблискує золотом церков постарілих,

Єдиною правдою переповнене слово,

Народу слово міст уцілілих.

Ми не залишимо свої міста!

Ми обов'язково дійдемо!

Нас міцно тримають руки нашої землі!

Ми свої пісні доспіваємо!

Ми єдині нашою кров'ю та вірою,

А наше слово набагато міцніше за камінь,

І не виміряти жодним у світі мірою,

Те святе, що кувалося століттями!

Не втрачають доброти наші руки,

І навіть можна нашим сонцем зігрітися,

Велике місто крізь перемоги та муки

Вже неодноразово пройшов, адже ми в його серці!

Всюди танцює запах страху та влади -

Запах звіра всім відомої породи.

Він усіх спалює без розбору по масті,

Обмиваючи кров'ю вічні гори.

Ми не залишимо свої міста!

Ми обов'язково дійдемо!

Нас міцно тримають руки нашої землі!

Ми свої пісні доспіваємо!