Uzak - Defkhan

Her nefeste nikotin çeker bu kafa kaç dert gördü kanka

Bak yanarak yaşamak kolay mı kanacka

Gözlerinden her bi nota bana dağ

Damara kan vuran bu kalp dediğiniz içimdeki kara taş

Dünya döner güneş küser düşer bi yana yas

Bu devir şeytanın hala kendini bi bok sanar aşk

Yavaş yirmi beş kurşun yedim ben arkadaş

Mutlulukla benim oynadığımız oyun saklambaç

Aslan aç ormanında yalnızım

Kader denen çizginin sisli yollarında kalmışım

Kollarında sanmışım kendimi çok yanılmışım

Her ortamın yabancısı ne hazin yok sayılmışım

Kafam kırık tüter duman güler yalan

Benim sırtım yere gelmez de işte bazen çok döner kafam

Sönmez yanan bu yara ömrü al ve bas kumara

Her nefeste nikotin çeker oksijen dar bu ara

Uzak ferah bana düşlerim hapsedilen günahlarla gençliği mahvedilen

Bu dünyada düzgün zannedilen hep elimi attığım yerde yalan

İnsanların yüzleri maskeli hep dost düşman gülleri sahtedir hep

Bu dünyada düzgün zannedilen hep elimi attığım yerde yalan

Bilinmeyen bi meçhule uzar gider geceler

Gökyüzü güneş ve mutluluk bulunmayan bi yerdeler

Yutar gider seneler onlar hep biraz ilerdeler

Beyaz bi kağıda gömülür susar biter heceler

Kesilir soluk bu yolu çok yürüdüm bıktım artık

Geçmişimdeki tüm gecekonduları yıktım artık

Sıkıldım artık bulutlardan homie çıksın artık

Güneş ve şu kalbimdeki eski resmi yırtın artık

Fena hırpalandık iz bıraktı bende sis bıraktı

Derde saldı üstümdeki iz çıkarma bilmem

Gel de bak şu filme gel yakından izle

Şahidim şu caddeler inan her gece bela benimle

Enkaz yerinde tabut bekleyin bi cesedim

Nefesim öldü benden ne bi tablo kaldı ne resim

Neresi burası burası labirent

Ve hayat göz yaşıyla karışık içilen kanlı pert

Нікотин бере на кожен подих, скільки неприємностей у цієї голови, брате?

Подивіться, чи легко жити згоряючи

Кожна нота з твоїх очей для мене гора

Чорний камінь всередині мене, що ти називаєш це серце, що кровоточить у вену

Світ обертається, сонце ображається, падає, журися вбік

У цю епоху ваш диявол все ще думає, що він лайно, коханий

Я взяв двадцять п’ять повільних куль, друже

Гра, в яку ми радісно граємо, це хованки

Я один у лісі, голодному до левів

Я застряг на туманних дорогах лінії, що називається долею

Я думав, що я в твоїх обіймах, я дуже помилявся

Незнайомий із будь-якого середовища, як сумно, що мене проігнорували

Голова розбита, курить, посміхається, лежить

Моя спина не прилягає до землі, тому іноді голова сильно обертається

Візьміть цю палку рану життя і грайте

Кожен вдих тягне нікотин, кисню в цей час мало

Далеко мої мрії в мені, чия молодість зіпсована ув’язненими гріхами

У цьому світі те, що вважається правильним, завжди лежить туди, куди я кладу руку.

Обличчя людей завжди замасковані, троянди дружніх ворогів завжди підроблені

У цьому світі те, що вважається правильним, завжди лежить туди, куди я кладу руку.

З невідомим невідомим тривають ночі

Вони там, де немає неба, сонця і щастя

Минають роки, вони завжди йдуть трохи далі

Склади ховаються в білий папір, і склади закінчуються.

Я втомився багато ходити цією дорогою

Я зруйнував усі нетрі в своєму минулому

Мені зараз нудно, давайте візьмемо брата з хмар

Сонце і відірви ту стару картинку в моєму серці

Ми були сильно побиті, це залишило слід, це залишило на мені туман

Він потрапив у біду, я не знаю, як залишити на мені слід

Приходьте і подивіться цей фільм, подивіться уважно

Повір мені, ці вулиці мій свідок, біда зі мною щовечора

Чекай труну на місці аварії, я труп

Моє дихання завмерло, від мене не залишилося ні картини, ні картини

Де це місце, це лабіринт

І кривавий перт, що п’яний змішаний зі сльозами життя