Trauma Harness - Defiler

I believe

Not in your world of warmth in your souls, and dreams of castles built upon sand

I choose to wrest my reign in the realm of panic and the pleading of the damned

I care not to know your dejected life or the worthless sum of its parts

I am untethered, and I am all — I am one with the abyss, the «is-not», the dark,

and the fall

God won’t let me die, no matter how hard I fucking try, so a ghost came to me

in the middle of the night and asked me to relay…

«Enter th crowned

Lord of hate, I have arrivd to reveal my face

So you will either bow, or I will lay fucking waste

I have come to share with you the secrets from beyond, so you ask,

‘who or what are you?'»

I-am-the

King of black widows, and

I speak the language of ghosts

I lost the need, to need, long ago

A stomach full of hornets, a deity depraved

A million words at my disposal, and this is what I’ve chosen to say

Stripped naked and face down to take the long nap

From which there is no coming back

Unworthy of a burial and even less a tomb, so put that unmarked shallow grave

to use and make chrysanthemum bloom

«They neglect to heed your warnings yet, so maybe they’ll listen to me

I am beyond, the brink and the spark

(I am your ghost)

The lightning rods and the inviolable dark

You see my face in all that you hate

(your phantom, your ghost)

I am the end of all to be created

I await those who cannot discern

(Could we share this dance?)

Between a loss and a lesson to learn

I cannot die and I will not disappear

(Give the other side a chance)

And you will love me when the answer is clear»

Tell me, has the pain finally stopped?

Я вірю

Не в твоєму світі тепла в в душах, а мріях про замки, побудовані на піску

Я вирішу вирвати своє правління в царстві паніки та благань проклятих

Мені не байдуже знати твоє пригнічене життя чи нікчемну суму його частин

Я розв’язаний, і я весь — я єдний із прірвою, «не є», темрява,

і падіння

Бог не дає мені померти, як би я не старався, тож до мене прийшов привид

посеред ночі і попросив мене передати…

«Увійдіть у короні

Господи ненависті, я му прибути відкрити своє обличчя

Тож ви або вклонитеся, або я залишу біса

Я прийшов поділитися з вами секретами з-поза меж, тож ви запитуєте,

«хто або що ти?»»

Я-є-то

Король чорних вдів, і

Я говорю мовою привидів

Я втратив потребу, потребу, давно

Шлунок, повний шершнів, божество розбещене

Мільйон слів у моєму розпорядженні, і ось що я вирішив сказати

Роздягтися догола й обличчям донизу, щоб довго подрімати

з якого не повернення

Негідний поховання, а тим більше гробниці, тому поставте цю немарковану неглибоку могилу

щоб використовувати та змусити хризантеми цвісти

«Вони поки що не звертають уваги на ваші попередження, тому, можливо, вони мене послухають

Я за межею, межа й іскра

(Я твій привид)

Громовідводи і непорушна темрява

Ти бачиш моє обличчя у всьому, що ти ненавидиш

(твій фантом, твій привид)

Я – кінець всего, що бути творено

Чекаю тих, хто не розпізнає

(Чи могли б ми поділитися цим танцем?)

Між втратою та уроком, який потрібно вивчити

Я не можу померти і не зникну

(Дайте іншій стороні шанс)

І ти полюбиш мене, коли відповідь буде зрозуміла»

Скажіть, біль нарешті припинився?