Octobortion feat. Frankie Palmeri - Defiler, Frankie Palmeri

Demons of my past keep me awake at night

They won’t let me go, i’m too afraid to let them go

Monsters of shattered promise, archfiends of terrible deeds

This is the life i just can’t bear to live with

Do you remember?

Spending countless hours, restlessly in love

Deep within each other’s grasp

Ignoring the treacherous world around us

Do you remember?

The day you ground my heart into nothing

And sprinkled the ashes across my face?

And i alone became the big bad treacherous world

Cause i remember

Destroying everything i came across

Mutilating everyone in my crosshairs

Misanthropy carnage, and no one left when the dust had settled

Demons of my past keep me awake at night

They won’t let me go, i’m too afraid to let them go

At the summit of remorse i call out across the moonlit valley

Waiting for an echo so i can pretend that i am not alone

At the peak of tragedy, i’m faced with the choice

To spread wings of glory and fly away

Or solder feathers of fire and hunt for prey

And so my mind is made

Demons of my past keep me awake at night

They won’t let me go, i’m too afraid to let them go

And so my mind is made

Демони мого минулого не дозволяють мені спати вночі

Вони не відпускають мене, я дуже боюся їх відпустити

Монстри розбитих обіцянок, архидиани жахливих вчинків

Це життя, з яким я просто не можу жити

Ти пам'ятаєш?

Проводячи незліченну кількість годин, невгамовно закоханий

Глибоко в обсязі один одного

Ігнорування зрадницького світу навколо нас

Ти пам'ятаєш?

Того дня, коли ти знищив моє серце

І посипав моє обличчя попелом?

І я один став великим поганим підступним світом

Бо я пам’ятаю

Знищуючи все, що я натикався

Знівечивши всіх, хто був у моєму перехресті

Людиноненависницька бійня, і ніхто не пішов, коли пил осів

Демони мого минулого не дозволяють мені спати вночі

Вони не відпускають мене, я дуже боюся їх відпустити

На вершині докорів сумління я кричу через місячну долину

Чекаю на відлуння, щоб я міг зробити вигляд, що я не один

На піку трагедії я стою перед вибором

Щоб розправити крила слави й полетіти

Або паяти пір’я вогню та полювати на здобич

І так мій розум зроблений

Демони мого минулого не дозволяють мені спати вночі

Вони не відпускають мене, я дуже боюся їх відпустити

І так мій розум зроблений