Scorpions & Drought - Deathspell Omega

There I stand, in a wood of trees pale as if bones

Eroded by nefarious winds

Haunted by their barking echoes

Were doubts to arise that God retreats slowly from this world

Which until now renewed itself with every dawn

Nurtured by holy breath:

Behold those mountains

The rocks of which turn to ghosts

And those roots petrified in thirst

Vainly defying the opaque silence of hollow rivers

And bury your doubts in a profane grave

The greatest proof of justice and mercy

God’s supreme goodness

And his loving caress

Inhabit these abrasive pillars of dust

The black veil at the horizon

Soon to hush in velvet silence

Your daughter’s last breath

Crowning you the depositary

Of ten thousand indignities:

The eminent king of a world in dismay

Every singularity is filed down

By this continuous ochre stream

The only memory and existence

Those you cherished ever had

And ever could have

The memory of the heart

Is overcome by the drought of the heart:

A desert with no life but scorpions

Coming as a swarm, as a flood

With an abundance of deadly stings…

One for every remembrance

One for every comforting echo of the past

For blithe days of hope turned sour

Ось я стою в лісі дерев, блідої наче кістки

Розмивається неприємними вітрами

Переслідує їх гавкіт відлуння

Виникли сумніви, що Бог повільно відступає від цього світу

Який досі оновлювався з кожним світанком

Підживлені святим диханням:

Подивіться на ті гори

Скелі, які перетворюються на привидів

І це коріння скам’яніло від спраги

Марно кидаючи виклик непроглядній тиші полого річок

І поховайте свої сумніви в профанській могилі

Найбільший доказ справедливості й милосердя

Вища Божа доброта

І його любовні ласки

Населяйте ці абразивні стовпи пилу

Чорна пелена на горизонті

Незабаром затихне в оксамитовій тиші

Останній подих вашої дочки

Вінчаючи вас депозитарієм

З десяти тисяч принижень:

Видатний король світу в страху

Кожна сингулярність записується

Цим безперервним вохристим потоком

Єдина пам'ять і існування

Ті, яких ти коли-небудь дорожив

І міг колись

Пам'ять серця

Перемагає посуха серця:

Пустеля без життя, крім скорпіонів

Приходить як рій, як потоп

З великою кількістю смертельних укусів…

Один на кожну спогаду

Один на кожне втішне відлуння минулого

Бо смішні дні надій зіпсувалися