RER D' - Deadi

À chacun son train d’vie un drame peut en cacher un autre

À chacun son train d’vie un drame peut en cacher un autre

À chacun son train d’vie un drame peut en cacher un autre

Elle qu'était bonne qu'à s’faire sauter comme une grenade dégoupillée

A fait l’grand saut sans sourciller devant toute une foule paniquée

À l’idée d’arriver en r’tard au taf et, ça, c’est pas drôle

Ouais

Elle qu'était bonne qu'à s’faire sauter comme une grenade dégoupillée

A fait l’grand saut sans sourciller devant toute une foule paniquée

À l’idée d’arriver en r’tard au taf et, ça, c’est pas drôle

Non

Elle avait tout c’qu’il fallait, c’est-à-dire jamais assez

Des cachets pour planer, des bracelets pour cacher

Toutes ses cicatrices aux poignets, due-per' et persuadée

D’avoir déjà gâché sa vie avant d’l’avoir entamée

S’en est allée, et tous ceux qui s’l'étaient tapée s’en tapaient

Pour les trois quarts de ces bâtards, sa place était dans l’brasier

Le dernier quart en avait carrément plus rien à carrer

Ça f’sait déjà quelques années qu’tout l’monde parlait d’elle au passé

Des fois, j’me dis qu’cette pauvre rate aurait mieux fait d’se rater

Mais c’est mort, j’suis sûr qu’elle aurait continué ses conneries

Et j’gole-ri' à l’idée d’recroiser ceux qui disaient

Qu’y’avait qu’le train qu'était pas passé d’ssus car, maint’nant, c’est fait

Un RER nommé déprime l’a déchirée sans pitié

Maint’nant, tu sais c’qui t’a fait rentrer si tard à la cité

C’qu’il y avait, c'était pas des travaux, c'était ses tripes éparpillées

Mais l’conducteur du train, lui, au moins, est pas près d’l’oublier

Hey

Wow, qu'-qu'-qu'-qu'-qu'est-ce qu’il s’passe?

(Ok)

Elle qu'était bonne qu'à s’faire sauter comme une grenade dégoupillée

A fait l’grand saut sans sourciller devant toute une foule paniquée

À l’idée d’arriver en r’tard au taf et, ça, c’est pas drôle

Tu m’diras, ton truc l’est pas non plus mais, ça, c’est sa faute

Elle était pas sortie d’sa daronne qu’elle était déjà mauve

Et, dix années plus tard, son beau-père la trouvait déjà bonne

C’est vrai (ouais, c’est vrai), ouais mais, «là, c’est sa faute»

Для кожного свій життєвий шлях, одна трагедія може приховувати іншу

Для кожного свій життєвий шлях, одна трагедія може приховувати іншу

Для кожного свій життєвий шлях, одна трагедія може приховувати іншу

Вона вміла лише підірвати себе, як пришпилену гранату

Зробив рішучий крок, не здригнувшись, на очах цілого охопленого панікою натовпу

Ідея спізнитися на роботу, і це не смішно

так

Вона вміла лише підірвати себе, як пришпилену гранату

Зробив рішучий крок, не здригнувшись, на очах цілого охопленого панікою натовпу

Ідея спізнитися на роботу, і це не смішно

ні

Вона мала все, що їй було потрібно, тобто ніколи не вистачало

Таблетки, щоб кайфувати, браслети, щоб ховати

Усі її шрами на зап'ясті, належні та переконані

Вже змарнував своє життя, не почавши його

Зникла, і всім, хто її трахкав, було байдуже

Для трьох чвертей цих виродків його місце було у вогні

Остання чверть просто не дала байдужості

Вже кілька років про неї всі говорять у минулому часі

Іноді я кажу собі, що цьому бідолашному пацюку краще було б сумувати за собою

Але він мертвий, я впевнений, що вона продовжила б свою фігню

І я сміюся над ідеєю наштовхнутися на тих, хто сказав

Що був лише поїзд, який не проїхав через нього, тому що тепер це зроблено

RER під назвою «Депресія» безжально розірвав її

Тепер ти знаєш, що змусило тебе повернутися додому так пізно

Те, що там було, це не робота, а його кишки розкидані

Але машиніст поїзда, він, принаймні, не збирається цього забувати

привіт

Вау, що-що-що-що відбувається?

(Гаразд)

Вона вміла лише підірвати себе, як пришпилену гранату

Зробив рішучий крок, не здригнувшись, на очах цілого охопленого панікою натовпу

Ідея спізнитися на роботу, і це не смішно

Ти скажи мені, твоя річ теж ні, але це його вина

Вона ще не вийшла зі свого дарону, як уже була фіолетова

А через десять років вітчим уже вважав її хорошою

Це правильно (так, це правильно), так, але "це його вина"